Генрик Арцтовський

Син Кароля Арцта (сполонізував своє прізвище в 1890-х рр).

Закінчив гімназію в Іновроцлаві.

Вивчав хімічні, геологічні та метеорологічні науки в Льєжу (Бельгія), Сорбонні (Париж), Англії та Швейцарії.

1895 — познайомився з бельгійським мандрівником Адрієном де Жерлашем де Ґомрі.

1897—1899 — взяв участь у антарктичній експедиції Адрієна де Жерлаша де Ґомрі на кораблі Belgica як її науковий керівник. Серед учасників експедиції були Роальд Амундсен, Фредерік Кук і Антоній Болеслав Добровольський. Першими перезимували в Антарктиці — на судні, затертому кригою.

Під час дрейфування судна мандрівники отримали цінні спостереження морської криги й айсбергів, а також цінні метеорологічні спостереження. Де Жерлаш описав подорож у своїй книжці «15 місяців в антарктичному океані» (польський переклад вийшов 1903 року).

1903-1909 — Арцтовський керував метеорологічною станцією Observatoire Royal de Belgique в Укль (Бельгія). Опрацював наукові дані, зібрані під час антарктичної експедиції, та опублікував їх у праці Résultats de voyage de Belgica (1903-1913). У галузі геології розвинув власну гіпотезу під назвою «Антарктанди» — про подібність геологічної будови Південних Андів (зокрема, Вогняної Землі) та півострова Грехема в Антарктиді.

1910 — взяв участь у французькій експедиції на Шпіцберген і Лофотенські острови на судні «Іль-де-Франс» (Ile-de-France).

1910-1918 — керував природничим відділом Нью-Йоркської публічної бібілотеки.

1920 — повернувся до Польщі, де прем'єр-міністр Ігнацій Падеревський запропонував йому посаду міністра народної освіти. Проте перемогло бажання займатися наукою, і Арцтовський став професором кафедри геофізики та метеорології Львівського університету (1921). Протягом міжвоєнного періоду спільно зі своїми співробітниками опублікував понад 130 наукових праць. 1930-1932 — був директором Астрономічної обсерваторії Львівського університету. 1935 — став членом Польської Академії Наук.

У момент вибуху Другої світової війни (1 вересня 1939 р.) як президент Міжнародної комісії кліматичних змін перебував на конгресі Міжнародної геодезично-геофізичної спілки у Вашингтоні (США). Через неможливість повернення на Батьківщину прийняв пропозицію наукової роботи у Смітсонському інституті, яка тривала у 1939–1950 рр.

Похований у Варшаві, на цвинтарі Військові Повонзки.

• його іменем названо польську наукову станцію в Антарктиді;
• в Антарктиді є гора й півострів Арцтовського;
• на Шпіцбергені його іменем названо гору (Arctowskifjellet) та льодовик (Arctowskibreen).

• * за ред. Б. Новосядлого. Історія Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету ім. І. Франка. — Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2011. — С. 206. — ISBN 978-966-613-896-8.Сайт Львівського ун-ту (англ.)
• Сайт Львівського ун-ту^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• Професор Генрик Арцтовський — життя та діяльність^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• Генрик Арцтовський — піонер досліджень впливу активності Сонця на зміни погоди та клімату^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• Генрик Арцтовський — метеоролог і фізик атмосфери^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• Внесок проф. Генрика Арцтовського в запровадження нових геофізичних методик у геологічні дослідження^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• Роль Г.Арцтовського у бельгійській антарктичній експедиції 1897—1899^{[недоступне посилання з липня 2019]} (пол.)
• З історії геофізичних досліджень у Львівському національному ун-ті ім. І.Франка^{[недоступне посилання з липня 2019]}