Генріх Маршнер
Генріх Август Маршнер (нім. Heinrich Marschner; 16 серпня 1795, Циттау — 14 грудня 1861, Ганновер) — німецький композитор і диригент, представник раннього романтизму.
Генріх Маршнер | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 16 серпня 1795[1][2][3] |
Місце народження | Циттау, Німеччина[1][4] |
Дата смерті | 14 грудня 1861[1][2] (66 років), 16 грудня 1861[3] (66 років) або 1861[4] |
Місце смерті | Ганновер, Німецький союз[1][4] |
Поховання | Neustädter Friedhof (Hannover)d[5] |
Громадянство | Німеччина |
Професії | диригент, композитор |
Жанри | опера, класична музика і incidental musicd |
Нагороди | |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
Композиції навчався у Й. Г. Шіхта в 1811—1816 роках. Відразу після закінчення навчання Маршнер переїхав в Братиславу, де написав свої перші опери. Одну з них — «Генріх IV і д'Обіньє» (нім. Heinrich IV und D'Aubigné), поставив Карл Марія фон Вебер в Дрездені (1820)[6].
У 1827—1831роках був диригентом в Лейпцигу, де в міському театрі були вперше поставлені його опери «Вампір» (1828) і «Храмовники і єврейка» (Der Templer und die Jüdin, 1829), що принесли Маршнеру популярність як композитору. У 1831—1859 роках диригент в Ганновері, в пізні роки генеральмузікдиректор. У 1833 році в Берлінській державній опері була вперше поставлена опера Маршнер «Ганс Гейлінг». У 1859 році вийшов у відставку і прожив решту життя в Ганновері. Серед його ганноверських учнів, зокрема, Фердінанд Вреде.
Творчість
Маршнер був одним з найпопулярніших композиторів свого часу[7][8]. В історії німецької романтичної опери Маршнер вважається послідовником Вебера і попередником Вагнера. У своїх операх він часто використовує середньовічних фантастичні сюжети, народні легенди і фольклорні мелодії. Так, в своїй найвідомішій опері «Ганс Гейлінг» композитор поєднує побутові та фантастичні сцени[9]. Опери Маршнер відрізняються психологічним трактуванням образів. З інших творів композитора популярністю користувалися його пісні і хори для чоловічих голосів.
Роберт Шуман високо оцінив фортеп'янні тріо Маршнера[10]. Він також написав велику кількість камерної музики, включаючи сім фортеп'янних тріо, а також чоловічі хори без супроводу, які були дуже популярні в дев'ятнадцятому сторіччі. Рівночасно як опери Маршнера здійснили сильний вплив на Вагнера, його камерною музикою, піснями і кантатою Klänge aus Osten (1842) захоплювався Шуман.
Творчість
- Опери (повний список):
- «Сайдар і Зуліма» («Saidar und Zulima», 1818)
- «Генріх IV і д'Обіньє» («Heinrich IV und D'Aubigné», 1820)
- «Лукреція» («Lucretia», 1826)
- «Вампір» («Der Vampyr», 1828)
- «Храмовник і єврейка» (Der Templer und die Jüdin, 1829)
- «Наречена сокольничого» («Des Falkners Braut», 1830)
- «Ганс Гейлінг» («Hans Heiling», 1833)
- «Замок на Етні» («Das Schloss am Ätna», 1836)
- «Бебу» («Der Bäbu», 1838)
- «Король Адольф Нассауський» («Kaiser Adolf von Nassau», 1845)
- «Аустін» («Austin», 1852)
- «Гьярне, король співу» («Der Sangeskönig Hiarne», 1863)
- Зингшпілі
- Балет «Горда селянка» (1810)
- 2 увертюри для оркестру
- 7 фортеп'янних тріо
- 2 фортеп'янних квартети
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11878210X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Czech National Authority Database
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- https://www.findagrave.com/memorial/99607930
- Matthew Boyden, Nick Kimberley. The rough guide to opera. — Rough Guides, 2002. — С. 154. — ISBN 9781858287492.
- Музыкальная энциклопедия / Гл. ред.: Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия, 1976. — Т. 3. — С. 468.
- WQXR | New York's Classical Music Radio Station. WQXR (англ.). Процитовано 21 липня 2020.
- Опера Генриха Маршнера «Ганс Гейлинг». Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 28 грудня 2011.
- Heinrich Marschner Piano Trio No.5 in d minor, Op.138. www.editionsilvertrust.com. Процитовано 21 липня 2020.
Література
- Музыкальная энциклопедия / Гл. ред.: Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия, 1976. — Т. 3. — 1102 с.
- Генріх Август Маршнер / Спеціальне радіо — 2009