Карл Марія фон Вебер

Карл Марі́я фон Ве́бер (нім. Carl Maria von Weber; 18 або 19 листопада 1786 Ойтін — 5 червня 1826, Лондон)  — німецький композитор, диригент і піаніст. Основоположник німецької романтичної опери.

Карл Марія фон Вебер
нім. Carl Maria von Weber
Народився 18 листопада 1786(1786-11-18)
Ойтін
Помер 5 червня 1826(1826-06-05) (39 років)
Лондон
·туберкульоз
Поховання
Alter Katholischer Friedhofd : 
Країна Німеччина[1]
Національність німці
Діяльність композитор, диригент, піаніст, гітарист, класичний гітарист
Alma mater Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі Йоганн Міхаель Гайдн
Відомі учні Caroline Ridderstolped
Знання мов німецька[2]
Членство Ludlamshöhled[3]
Роки активності з 1799
Жанр класична музика і опера
Magnum opus Вільний стрілець і Oberon
Титул барон
Конфесія католицтво[4]
Батько Franz Anton von Weberd
Родичі Йозефа Гофер, Aloysia Weberd, Констанція Моцарт, Sophie Weberd і Franz Fridolin Weberd
Брати, сестри Maria Antonia Weberd
У шлюбі з Caroline Weberd
Діти Max Maria von Weberd
IMDb ID 0903203

Життєвий і творчий шлях

З дитинства Вебер ріс в атмосфері театру, тому що його батько був антрепренером у трупі. Через часті переїзди не мав постійної освіти, але наприкінці 1790-х років він почав займатись під керівництвом Міхаеля Гайдна (молодший брат Йозефа Гайдна) і написав перші твори, зокрема опери «Лісова дівчина», зінгшпіль «Петер Шмоль і його сусіди».

З 14 років він виступав як піаніст, а в 17 років — як диригент. У 1803 році займався з абатом Фоглером, що прищепив Веберу інтерес до народної музики.

На 1804–1817 роки припало становлення оперної творчості композитора. Вебер працював при різних дворах і театрах (капельмейстер в оперному театрі Бреславля, кілька років прослужив особистим секретарем герцога Вюртембергського в Штутгарті, керував оперним театром у Празі (1813—1816 р.). У Дармштадті він зустрічався з іншими композиторами, було засновано «Гармонійне товариство», у числі композиторів якого був Мейєрбер. Вебера цікавила німецька література й німецька музика (пісня). Почав писати критичні статті. Були створені опери «Рюбецаль», «Сільвана», «Абу Гассан».

1817—1826 роки — це зрілий, «дрезденський» період. У цей час Вебер працював диригентом і керівником оперного театру, очолював Капелу курфюрстів Саксонії. Йшла боротьба за національну німецьку оперу, проти панівного становища італійської. У цей період Вебер створив свої найкращі твори: сонати, «Запрошення до танцю», підняв побутовий жанр на художню висоту, «Концертштюк» для фортепіано з оркестром — програмна музика, віртуозний концертний твір. Значне місце займали у творчості Вебера вальси, які можна вважати випередженням шопенівських доробків у цьому жанрі.

У 1821 році К. М. Вебер написав свою найвідомішу оперу «Вільний стрілець». З величезним успіхом вона була поставлена в Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною романтичною німецькою опери. Жанр опери — романтичний зінгшпіль.

1823 р. — опера «Евріанта». Написана для Віденської опери. Новий тип опери — велика романтична лицарська опера без розмовних діалогів. В основі сюжету — середньовічна легенда (XIII століття). Ця опера великого визнання не одержала. Вона випередила оперу Вагнера («Лоенгрін»).

1826 р. — опера «Оберон», поставлена в Лондоні. Це казкова опера, за жанром — зінгшпіль. Тут сполучається фантастика з реальністю.

Незабаром після прем'єри опери «Оберон» в Лондоні Вебер помер у будинку диригента Джорджа Смарта (5 червня 1826 р.).

Вебер вважається першим німецьким композитором, який глибоко розумів склад національної музики і підняв національний німецький фольклор до високої художньої досконалості. Він протягом всієї своєї діяльності залишився вірний національному напрямку, і в його операх лежить той фундамент, на якому Вагнер побудував «Тангейзера» й «Лоенгріна».

З українською тематикою пов'язані Варіації на пісню «Гарна Мінка» (нім. Schöne Minka) (Air Russe varié pour le Pianoforte, op. 40, 1815), написані Вебером для Великої княжни Марії Павлівни, герцогині Саксен-Ваймар-Айзенахської. Насправді «Гарна Мінка» є німецьким переспівом відомої народної пісні «Їхав козак за Дунай».

З творчістю Вебера був обізнаний Тарас Шевченко, зокрема з оперою «Вільний стрілець» (нім. Der Freischütz) і музикою до драми П.-О. Вольфа «Преціоза». Ці твори він згадував у повістях «Музыкант» і «Несчастный» та в «Щоденнику» (5 лютого 1858).

Твори

Опери
  • «Петер Шмоль і його сусіди» (Peter Schmoll und seine Nachbarn), 1802
  • «Рюбецаль», 1805
  • «Сільвана» (Silvana), 1810
  • «Абу Гасан» (Abu Hassan), 1811
  • «Преціоза» (Preciosa), 1821
  • «Вільний стрілець» («Чарівний стрілець») (Der Freischütz), 1821
  • «Три Пінто», 1888. Закінчена Г. Малером.
  • «Евріанта» (Euryanthe), 1823
  • «Оберон» (Oberon), 1826

Фортепіанна музика
  • Варіації «Schöne Minka» op. 40 J. 179 (1815) на тему української народної пісні «Їхав козак за Дунай»

Духовна музика
  • Меса мі-бемоль мажор J.224 (1818)
  • Меса соль мажор op.76 J.251 (1818-19)

Для голосу з оркестром
  • Кантата Der erste Ton для хору з оркестром op.14 J.58 (1808 / revised 1810)
  • Речитатив і рондо Il momento s'avvicina для сопрано і оркестру op.16 J.93 (1810)
  • Гімн In seiner Ordnung schafft der Herr для солістів хору і оркестру op.36 J.154 (1812)
  • Кантата Kampf und Sieg для солістів хору і оркестру op.44 J.190 (1815)
  • Сцена і Арія Misera me! («Помилуй мене») для сопрано і оркестру op.50 J.121 (1811)
  • Ювілейна кантата до 50-річчя короля Фрідріха Августа I Саксонського для солісту, хору і оркестру op.58 J.244 (1818)

Для інструментів-соло з оркестром
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1, до мажор op. 11 J.98 (1810)
  • Концерт для з оркестром № 2 Es-dur op. 32 J.155 (1812)
  • Концерт для фагота з оркестром F-dur op. 75 J.127 (1811 / revised 1822)
  • Концерт для кларнету з оркестром № 1 f-moll op. 73 J.114 (1811)
  • Концерт для кларнету з оркестром № 2 Es-dur, Opus 74 J.118 (1811)
  • Велике попурі для віолончелі з оркестром D-dur op. 20 J.64 (1808)
  • Концертіно для кларнету з оркестром c-moll/Es-dur, op. 26 J.109 (1811)
  • Концертштюк для валторни з оркестром e-moll op. 45 J.188 (1815)
  • Концертштюк для фортепіано з оркестром f-moll op. 79 J.282 (1821)
  • Romanza siciliana для флейти з оркестром J.47 (1805)
  • Шість варіацій на тему A Schüsserl und a Reind'rl для альта з оркестром J.49 (1800 / редакція 1806)
  • Угорське Andante and rondo для двох альтів і оркестру J.79 (1809)
  • Варіації для віолончелі оркестром ре мінор J.94 (1810)
  • Adagio and rondo для гармонікорду з оркестром фа мажор J.115 (1811)
  • Угорське Andante and rondo (Andante e Rondo Ongarese) для фаготу оркестром до мажор op. 35 J.158 (1813) редакція J.79

Див. також
  • 4152 Вебер — астероїд, названий на честь композитора.


Примітки
  1. LIBRIS — 2012.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Flögel K. F., Ebeling F. W. Floegels Geschichte des Grotesk-Komischen: bearbeitet, erweitert und bis auf die neueste Zeit fortgeführt von Friedrich W. Ebeling — 5 — L: 1887. — S. 356. — 478, 14 с.
  4. Max Maria von Weber Carl Maria von Weber: Ein Lebensbild — 1864. — S. 19.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.