Генріх Мюллер

Генріх Мюллер народився 28 квітня 1900 року в Мюнхені, був єдиною дитиною в родині колишнього поліцейського, згодом дипломованого садівника католика Алоїза Мюллера та його дружини Анни.

Навчався Генріх досить добре, в 1914 році був зарахований помічником механіка Баварських авіаційних майстерень. 1917 року записався добровольцем на фронт, 11 червня того ж року був зарахований у Люфтваффе, до 1918 завершив льотну підготовку і з квітня воював на Західному фронті, скоїв самостійний наліт на Париж. 13 липня 1919 демобілізувався в званні віце-фельдфебеля, був кавалером Залізного Хреста 2-го і 1-го класів.

1 грудня 1919 поступив на службу до мюнхенської поліції, в 1920 році був переведений у службу безпеки управління поліції Мюнхена, де його обов'язком була боротьба з рухами лівої орієнтації (комуністи, марксисти і т. д.). У 1923 році отримав середню освіту, а в 1929 склав на «дуже добре» іспит за фахом і обійняв посаду секретаря поліції.

17 червня 1924 Генріх Мюллер одружився з дочкою заможного власника друкарні і видавця Отто Дішнера Софією, з якою познайомився ще в 1917 році за досить прозових обставин: вони разом чекали одного трамваю. Шлюб складався не дуже вдало, часто подружжя жили окремо. Будучи шефом Гестапо, Мюллер завів собі коханку. У їхньому шлюбі народилося двоє дітей: син Рейнхард і дочка Елізабет. Потрібно відзначити, що дружина Мюллера прожила 90 років і померла 3 березня 1990 в Мюнхені.

1 вересня 1933 Мюллера було переведено до Баварської політичної поліції, яка стала незалежною і перебувала у підпорядкуванні Рейнхарда Гейдріха. Гейдріх високо цінував професійні якості «мовчазного баварця» і постійно приділяв йому всіляку підтримку і просував у службі. 20 квітня 1936 Г. Мюллер став членом СС, отримав звання Штурмфюрера СС і був зарахований до Головного управління СД. «Як Мюллер дослужився до керівної посади в СС — нам не зрозуміло», — писало місцеве керівництво НСДАП в Мюнхені 1936 року. В політичній поліції, потім — Гестапо у відділі II 1, Мюллер займався боротьбою з комуністами, марксистами, профспілковими рухами і т. д., був відмінно знайомий з радянською системою державної безпеки, якою захоплювався. У 1935 році керував об'єднанням баварської політичної поліції і Гестапо. Особисто керував складанням картотеки Гестапо.

Досить швидко просувався службовими сходами в СС: у квітні 1936 року отримав звання штурмбанфюрера СС, в листопаді — оберштурмбанфюрера СС, 1937 — штандартенфюрера СС. Після анексії Австрії кілька місяців був там інспектором поліції безпеки і СД. Вступив до НСДАП лише 31 травня 1939 року. Особисто керував «нападом» на радіостанцію в Гляйвіце, що послужило приводом до початку Другої Світової війни. Швидко продовжував кар'єрний ріст: у 1939 році він отримав звання Оберфюрер СС, в 1940 — генерал-майора поліції і Бригадефюрер СС, а в 1941 — генерал-лейтенанта поліції і групенфюрера СС, — у цьому званні він і закінчив війну.

27 вересня 1939 Мюллер був призначений шефом IV відділу РСХА (Гестапо). У 1941 призначений уповноваженим з питань східно-європейських країн, відповідав за знищення радянських військовополонених і депортацію радянських громадян. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходився відділ, що здійснював «превентивні арешти», наказ про які віддавав особисто він. Був одним з небагатьох людей в Третьому Рейху, хто був інформований про всі події, що відбуваються. 20 січня 1942 брав участь у Ванзейській конференції з «остаточного вирішення єврейського питання». Керував масовими арештами після 20 липня 1944, особисто заарештував шефа V Управління РСХА Артура Небе.

З низки відомостей групенфюрер СС Г. Мюллер покінчив життя самогубством в будівлі рейхсканцелярії. О першій годині ночі 2 травня 1945 начальник імперської служби безпеки (ця служба займалася виключно охороною Гітлера) групенфюрер СС Ганс Раттенхубер, залишаючи рейхсканцелярію, запропонував Мюллеру йти з ним, але той відмовився, сказавши "Ні, Ганс, режим впав, і я впав разом з ним ". У липні-серпні 1945 року союзна адміністрація розпорядилася розкрити всі могили в центрі Берліна і перепоховати трупи. Ніби-то на території Імперського міністерства авіації в груповій могилі був виявлений труп у формі группенфюрера СС, а в нагрудній кишені було знайдено посвідчення на ім'я Генріха Мюллера, тіло було перепоховане на єврейському кладовищі «Гроссгамургштрассе». Проте ексгумація трупа 25-27 вересня 1963 не дала підтвердження смерті шефа Гестапо, було встановлено, що останки належать як мінімум трьом особам.

Існує ряд версій з приводу зникнення Мюллера. Вальтер Шелленберг, наприклад, заявляв, що Мюллер ще під час війни встановив зв'язок з радянською розвідкою і після війни переховувався в СРСР. А близько 15 років тому в США вийшла книга і телепередача, автор якої розповідає про свої зустрічі з колишнім шефом Гестапо в 50-х роках в Америці …

• Штурмфюрер СС (20 квітня 1934)
• Оберштурмфюрер СС (4 липня 1934)
• Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1935)
• Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1936)
• Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1936)
• Штандартенфюрер СС (30 січня 1937)
• Оберфюрер СС (20 квітня 1939)
• Бригадефюрер СС (14 грудня 1940)
• Генерал-майор поліції (1 січня 1941)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1941)

• Помічник (1 грудня 1919)
• Помічник в канцелярії (1 липня 1921)
• Асистенпт в канцелярії (1 серпня 1922)
• Асистент в поліції (1 квітня 1923)
• Секретар в поліції (1 липня 1929)
• Старший секретар в поліції (1 травня 1933)
• Старший секретар-криміналіст, інспектор криміналіст (16 листопада 1933)
• Старший інспектор-криміналіст (1 листопада 1934)
• Головний урядовий радник і кримінальний радник (3 червня 1937)
• Начальник кримінальної поліції (22 червня 1939)
• Начальник гестапо (1 жовтня 1939)

• 
  Мюллер (крайній праворуч) в Берліні (1939)
• 
  Обговорення результатів розслідування вибуху в пивній "Бюргербройкеллер" у Мюнхені, скоєного Йоганом Георгом Ельзером (Мюнхен, 8 листопада 1939). Мюллер - крайній праворуч
• 
  Генріх Мюллер (крайній зліва, перший ряд) і Рейнгард Гейдріх відвідують військовий цвинтар в Осло (1941)

1. Meyer E. The Factual.List of Nazis Protected By Spain
   d:Track:Q104181419
2. Генріх Мюллер на сайті Traces of War (Нідерландська).
3. Gregory Douglas, GEHEIMAKTE GESTAPO-MÜLLER. www.vho.org. Процитовано 31 серпня 2019.

• Зегер А. Гестапо-Мюллер. Карьера кабинетного преступника. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — 384 с. — ISBN 5-85880-445-4.
• Gregory Douglas: Geheimakte Gestapo-Müller – Dokumente und Zeugnisse aus den US-Geheimarchiven, Druffel-Verlag, Berg am Starnberger See 1995, ISBN 3-8061-1104-9
• Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977

• Александр Вайс. Генрих Мюллер. (рос.)
• Вальтер Шелленберг. Лабиринт. Мемуары гитлеровского разведчика. (рос.)
• Андреас Зегер. Гестапо-Мюллер. (рос.)