Гальцев Юрій Миколайович

Ю́рій Микола́йович Га́льцев (рос. Юрий Николаевич Гальцев; нар. 12 квітня 1961(19610412), Курган, Російська РФСР) — російський артист естради та клоунади, актор кіно, заслужений артист Росії (2003)[1].

Юрій Гальцев
Ім'я при народженні Юрій Миколайович Гальцев
Дата народження 12 квітня 1961(1961-04-12) (60 років)
Місце народження Курган, РРФСР
Громадянство  СРСР Росія
Alma mater Kurgan State Universityd
Професія актор, співак
Нагороди
IMDb ID 0303366
 Гальцев Юрій Миколайович у Вікісховищі

Один з артистів, які підписали листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[2]

Життєпис

Живе в Санкт-Петербурзі. Працює в різних жанрах: частівки, пантоміма.

Закінчив школу № 31.

У 1978—1983 навчався в Курганському машинобудівному інституті за спеціальністю «Автомобільне господарство». Будучи студентом, очолив агіттеатр, грав і співав у ВІА «Трувери». Отримавши інженерну освіту, вирішив зробити творчу кар'єру і 1988 року закінчив Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії за спеціалізацією «Музично-мовленнєва естрада» (курс І. Р. Штокбанта).

Служив у театрах:

  • «Буф» (1989—1995). Грав в естрадних виставах «Гахан та його друзі», «Чорний кіт», «Здрастуйте, товариші, або Ваш вихід, актор!», «Вокзал „Надія“», «Ах, кабаре!» і виставі «Бал злодіїв» (Петро Боно).
  • «Фарси» (1993—1995) Грав у виставах «Фантазії, або Шість персонажів в очікуванні вітру», «Стриптиз», «Три мушкетери».
  • «На Літєйному»[3].
  • «Лицедії» (1995—1998). грав в спектаклях «Доктор Пирогофф» (Матрос), «Асистент-ревю» (Клоун), «Катастрофа» (Пожежник).

1999 року організував власний «УТЮГ» — «Універсальний театр Юрія Гальцева», де грав у спектаклях «Віртуози Неви», «Юра з Петербура», «Веселі картинки». 2000 року став лауреатом Кубка Аркадія Райкіна на міжнародному фестивалі «MORE SMEHA» в м. Рига. Єдиний лауреат в історії фестивалю, що отримав Кубок А. Райкіна з рук М. М. Жванецького.

У грудні 2008 був призначений художнім керівником петербурзького Театру естради[4].

Викладає в Санкт-Петербурзькій державній академії театрального мистецтва.

З листопада 2010 разом зі своїм творчим напарником Геннадієм Вєтровим веде гумористичну телепередачу «Два Веселих Гуся». Разом з колегами по естраді проводить в Кургані фестиваль мистецтв «Середина літа».

Громадянська позиція

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].

Творчий доробок

Дискографія

  • 2000 Ух ти та інші пригоди Юрика

Фільмографія

  1. 1986 Джек Восьмьоркін — «Американець»
  2. 1989 Філіпп Траум
  3. 1992 Рекет Сирулієв ? наркокур'єр
  4. 1997 Історія про Річарда, Мілорда та прекрасну Жар-птицю
  5. 1997 Шизофренія бандит-ґвалтівник
  6. 1998 Любов зла…
  7. 1998 Про виродків та людей
  8. 1998 Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Підстава») Юрик (в титрах Валера)
  9. 1999 Агент національної безпеки-1 (12 серія «Транзит») Хобот (†)
  10. 1999 Нові пригоди ментів (серія «Йшла Саша по шосе…») Сергій Сердюк
  11. 2000 Вбивча сила експерт Юрій
  12. 2000 Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-3 вокал
  13. 2000 Імперія під ударом А. І. Франк, приват-доцент
  14. 2001 Вбивча сила 2 Юрій, експерт
  15. 2001 Чорний ворон
  16. 2001 Ключі від смерті
  17. 2001 Російські страшилки
  18. 2002 Розповідь про Федота-стрільця
  19. 2002 Повелитель калюж Єпашка, помічник доктора Смога
  20. 2003 З Новим роком! З новим щастям! Апокін
  21. 2004 Тимур і його командос Командос
  22. 2004 Сорочинський ярмарок піп
  23. 2005 Дванадцять стільців панотець Федір
  24. 2005 Жмурки Серьога (озвучування)
  25. 2005 Новорічний кілер
  26. 2006 Російські гроші Линяєв
  27. 2006 Єралаш (випуск № 217 «Жага знань»)
  28. 2006 Бідна крихітка
  29. 2006 Зоряні канікули Шоумен
  30. 2007 Королівство кривих дзеркал Прем'єр-міністр Абаж
  31. 2008 Гітлер капут! Мюллер
  32. 2009 Золота рибка Старуха
  33. 2009 Золотий ключик Буратіно
  34. 2009 Найкращий фільм 2 глашатай
  35. 2009 Банкрут Подхалюзін
  36. 2010 Людина з бульвару Капуцинок мер
  37. 2010 Морозко цар
  38. 2011 Нові пригоди Аладдіна султан
  39. 2012 Ржевський проти Наполеона мер
  40. 2012 Червона Шапочка голий король
  41. 2012 Вулиці розбитих ліхтарів-12 Едуард Заславський, інформатор
  42. 2014 — три богатирі (мюзикл)
  43. 2014 Таємниця принцес церемонемейстер

Озвучував мультфільми

  • 2003 2+1=1
  • 2004 Лускунчик Товстий (миша)

Телепередачі

З кінця 90-х Юрій Гальцев — постійний учасник гумористичних телепередач: «Вєтровик, або Рояль в кущах», «Сміхопанорама», «Кишкін дім», «Аншлаг», «Ізмайловський парк», «Юрмаліна», «Два веселих гуся», «Дві зірки». На каналі «Росія» пройшли два бенефіси актора. Брав участь у програмах «Форт Боярд» та «Жорстокі ігри».

2012 року брав участь як член журі у телепередачі «ШоумаSтгоуон» українського каналу «Новий канал».

Знімання в рекламі

  • ТВ-ролик російсько-американської компанії «Юніленд».
  • ТВ-ролики супермаркетів електроніки та побутової техніки «Телемакс» (5 різних роликів).

Музика

  • Записав з групою Дмитра Некрасова «ДНК-Нижній Новгород» пісню «Денежка».

Нагороди

  • 1995 — На всесвітньому фестивалі клоунади та пантоміми у Франції (Бордо) удостоєний титулу «Гумове обличчя»
  • 1999 — Гран-прі Всеросійського конкурсу артистів естради (Москва)
  • 1999, 2000 — Міжнародний клоунський приз «Золотий ніс» (Рига)
  • 2000 — звання «Найкращого актора року».
  • 2000 — Кубок Аркадія Райкіна та Золота медаль фестивалю сатири та гумору «МORE SMEHA» (Рига)
  • 2001 — «Найкращий актор року» (Санкт — Петербург)
  • 2001 — Приз фестивалю «Золотий Остап» (Санкт-Петербург)
  • 2008 року Юрій брав участь у проекті «Дві зірки» на Першому каналі разом із співачкою Жасмін та дійшов до фіналу.

Співпраця

Особисте життя

  • син Михайло Гальцев від першого шлюбу[6];
    • онук Юрій Михайлович Гальцев (н. липні 2003)[6];
  • дружина з 1987[6] — актриса Ірина Ракшина;
  • дочка Марія Гальцева.[7]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.