Генріх II Австрійський

1140 року Генріх став пфальцграфом Рейнським, однак, після несподіваної смерті старшого брата Леопольда IV у 1141 році, повернувся до Баварії.

Успадкувавши від свого брата конфлікт з Вельфами за баварський престол, Генріх II був змушений на початку свого правління обороняти свої володіння від військ Вельфів й придушувати повстання їх прибічників у Баварії. 1147 року до Австрії вторглась угорська армія, яку, втім, було розбито у битві на річці Лейта. Одержавши перемогу над угорцями, герцог вирушив у хрестовий похід, в ході якого одружився з візантійською принцесою Феодорою Комнін. Після його повернення до Баварії знову спалахнула війна з Вельфами. Становище ускладнилось 1152 року, після вступу на престол Священної Римської імперії Фрідріха I, який прагнув до мирного розв'язання конфлікту між Вельфами й Бабенбергами для консолідації сил імперії з метою завоювання Італії.

1156 року імператор Фрідріх I передав Баварію главі дому Вельфів Генріху Леву, а як компенсацію Генріху II видав особливий патент про австрійські володіння Бабенбергів, відомий під назвою Privilegium Minus. Цим документом Австрія зводилась в ранг герцогства, проголошувалась її повна незалежність від Баварії та встановлювалось право спадкування австрійського престолу династією Бабенбергів як у чоловічій, так і в жіночій лінії, а також можливість призначення герцогом свого наступника (єдине у своєму роді право серед всіх німецьких князівств). Таким чином було закладено основу нової австрійської державності та створено передумови для розширення самостійності Австрії.

Наприкінці свого правління Генріх II брав участь у походах імператора Фрідріха I проти повсталих італійських міст та німецьких князів. У 1166 році герцог вів від імені імператора перемовини з Візантією. На регіональній арені Генріх II співпрацював з Каринтією проти коаліції Чехії, Угорщини та Штирії. Незважаючи на успішне вторгнення до Штирії, 1176 року чесько-угорські війська взяли гору над австрійцями й розорили долину Дунаю.

У 1145 році Генріх II переніс столицю Австрії до Відня. З його правління почався бурхливий розвиток цього міста. 1147 року було завершено будівництво собору Святого Стефана у Відні, який до сьогодення є однією з головних пам'яток столиці.

Походження прізвиська Генріха II — Язомирготт (Jasomirgott) — не зовсім зрозуміле. За однією теорією, воно сходить до арабської мови і пов'язано з участю герцога у хрестовому поході. За іншою версією, воно є скороченням фрази Ja so mir Gott helfe (якби Бог мені допоміг). Можливо, що воно слов'янського (словенського) походження та означає «Я за мир» (Ja za mir). (ArtGam, Ober)

1-ша дружина: з 1142 Гертруда Суплінбурзька (1115—1143), дочка Лотара II, імператора Священної Римської імперії. Діти:

• Ріхарда (1143—1200), заміжня за Генріхом V, ландграфом Штеффлінгу

2-га дружина: з 1148 Феодора Комніна (померла 1183), племінниця Мануїла I, імператора Візантії.

Діти:

• Леопольд V (1157—1194), герцог Австрії з 1177, герцог Штирії з 1192
• Генріх (1158—1223), герцог Медлінг, одружений (1177) з Ріхезою Чеською, дочкою Владислава II, короля Чехії
• Агнес (1154—1182), заміжня з 1168 за Іштваном III, королем Угорщини, другим шлюбом за Германом, герцогом Каринтії

Попередник Леопольд IV

Маркграф Австрії 1141—1156 Герцог Австрії 1156—1177

Наступник Леопольд V (герцог Австрії)

Попередник Леопольд IV

Герцог Баварії 1143-1156

Наступник Генріх Лев

Попередник Вільгельм фон Орламюнде

Пфальцграф Рейнський (Генріх IV) 1139—1142

Наступник Герман III Штахлекський