Геніюш Лариса Антонівна

Лари́са Анто́нівна Ге́ніюш (дівоче прізвище Міклаше́вич; *9 (22) серпня 1910(19100822), Жлобавці — †7 квітня 1983) — білоруська поетка, письменниця, громадський діяч.

Геніюш Лариса Антонівна
Геніюш Ларыса Антонаўна
Геніюш Лариса, 1937.
Ім'я при народженні Міклашевич Лариса Антонівна
Народилася 9 (22) серпня 1910(1910-08-22)
Маєток Жлобавці, Гроденщина
(Білорусь)
Померла 7 квітня 1983(1983-04-07) (72 роки)
Зельва, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР
Поховання Зельва
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
 Білоруська Народна Республіка
 Чехословаччина
Діяльність письменниця, поетка, громадський діяч
Сфера роботи поезія
Мова творів білоруська
Роки активності 1939 — 1983
У шлюбі з Janka Hienijuszd
Діти Q47007563?
 Геніюш Лариса Антонівна у Вікісховищі

Біографія

Дитинство і юність

Народилася 9 серпня 1910 році в маєтку Жлобавці Волковиської волості Гродненського повіту (тепер Волковиський район Гродненської області) у багатодітній сім'ї заможного селянина-землевласника. Вчилася у польській школі, у 1928 році закінчила Волковиську польську гімназію. У цей час ознайомлюється з всесвітньою літаратурою — польською, скандинавською, англійською класикою. Розпочинає писати вірші.

Життя у Празі

3 лютого 1935 року одружилася зі студентом-медиком Янкою Геніюшом, який навчався у Карловому університеті (Прага). 1937 року, після народження сина Юрія, виїхала до чоловіка у Прагу. Там сусідкою Геніюшів була Олександра Косач-Шимоновська, сестра Лесі Українки — авторки, чия творчість вплинула на Ларису. Перші свої вірші поетка опублікувала 1939 року в берлінській газеті білоруських емігрантів «Раніца». 1942 року побачила світ перша збірка її поезій «Від рідних нив», наповнених ностальгією та роздумами про долю її покинутої Батьківщини.

Арешт та засудження

Після звільнення Чехії від фашистів Лариса з чоловіком і сином жила під Прагою, в містечку Вімперк. 5 березня 1948 органи МДБ заарештували Ларису і Янку. Обоє перебували у в'язницях Чехословаччини, Львова, від жовтня 1948 року в тюрмі Мінська. Тут Ларису Геніюш допитував сам міністр держбезпеки БРСР Лаврентій Цанава. Поетеса мужньо витримала тортури.

7 лютого 1949 Ларису і Янку Геніюшей засудили на 25 років кожного. Покарання поетеса відбувала в таборах Комі АРСР. Вона показала приклад феноменальної духовної міцності, об'єднала навколо себе не тільки білорусів, але і в'язнів інших національностей, писала вірші. Серед ув'язнених Ларису Геніюш звали «Матір'ю», її вірші називали «глюкозою», завчали їх напам'ять, як молитви. За ґратами Геніюш провели 8 років, вийшли на волю 1956 року.

Трагічна доля спіткала й інших Міклашевичів: у Казахстані померли матір (1945) і дві сестри; брат Аркадій — солдат армії Андерса — загинув 27 липня 1944 у битві під Монте-Кассіно в Італії; другий брат, Ростислав, загинув 26 (28?) квітня 1945 під Берліном в армії Костюшки.

Бібліографія

Збірники поезіі
  • 1942 — «Від рідних нив» («Ад родных ніў»)
  • 1967 — «Невідам з Немана» («Невадам зь Нёмана»)
  • 1982 — «На чебрецю настояна» («На чабары настоена»)
  • 1987 — «Дев'ять віршів» («Dzieviać vieršaŭ»)
  • 1990 — «Білий сон» («Белы сон»)
  • 1992 — «Вірші: рукописний збірник з 1945—1947 роки» («Вершы: рукапісны зборнік з 1945-47 г.г»)
  • 1997 — «Вибрані вірші» («Выбраныя вершы»)
  • 2000 — «Гостина» («Гасціна»)
  • 2000 — «Вибрані твори» («Выбраныя творы»)

Поетичні книжки для дітей
  • 1972 — «Казки для Михаськи» («Казкі для Міхаські»)
  • 1976 — «Доброго раночку, Олесю» («Добрай раніцы, Алесь»)

Інші твори
  • 1990 — «Сповідь» («Споведзь»)
  • 1992 — «Мати і син» («Маці і сын»)
  • 2005 — «Щоби ви знали: з епістолярної спадщини» («Каб вы ведалі: з эпісталярнай спадчыны»)

Спогади
  • Наталія Кравчук. «За любов до Білорусі — 25 літ таборів». Газета «Вісник + К» (Луцьк, Україна), 22 квітня 2010 р., с. 15.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.