Географія Маджипура

Над середніми широтами східної частини континенту в панує Замкова Гора — велетенський гірський масив, найвищій пік якого досягає висоти 50 км над рівнем моря, тобто виступає далеко за межи придатної для дихання атмосфери. На вершині Замкової Гори знаходиться резиденція короналя — Замок Гори; над горою за допомогою кліматичних машин створюється штучна атмосфера, в який постійно підтримується весняна погода м’яких субтропіків.

Довкола Замкової Гори на її схилах кількома пасмами розташовані П’ятдесят Міст Гори з населенням в десятки мільйонів осіб кожне; це найбільш урбанізована і найщільніше заселена область Маджипура. Територію між Містами Гори займають безліч садів, парків, ландшафтних та мисливських заповідників та заказників, які створювалися і підтримувалися короналями Маджипура протягом тисячоліть. На північ, південь і захід від Гори простягається величезна сільськогосподарська область, яка постачає гігантські мегаполіси харчовими продуктами та сировиною. Області між східними схилами Гори і океаном майже не населені, а удовж океанського узбережжя тягнеться високий гірський хребет, який затримує вологі вітри з океану.

На північно-східному краї континенту існує ще один значний гірський масив з піками Зігнор і Хеймон, нижчими за Замкову Гору, але також дуже високими. В цих місцях клімат не такий сприятливий, як довкола Замкової Гори; тут існують добре виражені пори року: дощі падають лише взимку, а літом повністю припиняються, внаслідок чого сільське господарство тут вимагає розвиненої системи іригації.

З Замкової Гори стікають декілька великих річок; дві з них, Глейдж і Сті, що течуть на південь, судноплавні цілорічно і слугують основними транспортними артеріями для добре розвиненої і щільно заселеної області континенту між Горою і Лабіринтом. Окрім основних річок на континенті існує безліч менших річок, які, втім, довжиною і повноводністю відповідають велетенським розмірам континенту

На півдні Алханроеля, посеред безплідної пустелі знаходиться Лабіринт — підземне місто, яке слугує резиденцією понтифіка. На півночі від Лабіринту існує озеро Рогуаз, в яке вливається річка Глейдж, одна з річок, що течуть з Замкової Гори. Озеро має лише підземний стік; води Глейджа витікають з нього по підземному руслу, яке знову виходить на поверхню далеко на півдні. Звідси Глейдж тече по рідко заселеним територіям, покритим мангровими болотами, і вливається до Внутрішнього Моря.

Визначною географічною рисою північної частини Зімроеля є річка Зімр — гігантський водний потік довжиною понад 10000 км, в десятки разів потужніший за земну Амазонку. Річка бере початок у західних відрогах Кінторських гір і тече на південний схід, перетинаючи весь континент і приймаючи до себе безліч приток. Вона судноплавна від самого витоку, надзвичайно широка і має дуже швидкий плин. На її берегах стоять сотні великих міст, в тому числі гігантська Ні-Мойя — вируючий мегаполіс з населенням в тридцять мільйонів осіб, найбільше місто континенту. Навіть в Кінторі, біля свого витоку, річка має декілька кілометрів завширшки. Біля Ні-Мойї, де Зімр приймає до себе води своєї притоки Стейча, його ширина сягає 10 км, і з одного його берега іншого майже не видно; в нижній течії, перед влиттям до Внутрішнього Моря ширина річкового потоку перевищує 100 км. Біля гирла Зімра на його південному березі розташоване ще одно значне місто континенту — Піліплок, велетенський морський порт і планетарний центр полювання на морських драконів.

Східну частину континенту з південного сходу на північний захід перетинає Розлом Дюлорн — величезна, широка і пряма, як стріла рифтова долина, яка тягнеться від центра континенту до океану. Ґрунти долини надзвичайно родючі, і ця область, разом з долиною Престіміона, яка примикає до неї на півночі, є житницею всього континенту; тут вдається збирати до шести урожаїв на рік. Приблизно посередині долини знаходиться місто Дюлорн, яке населене переважно гейрогами; гейроги також складають більшість населення всієї довколишньої сільськогосподарської області. Від Дюлорна починається основний транспортний шлях, який з’єднує захід континенту з долиною Зімру.

Головний порт західного узбережжя Зімроеля, оберненого до Великого Океану — Підруїд, який знаходиться на березі добре ізольованої від океанських штормів затоки. Область довкола Підруїда і розташованого неподалік Фалкінкіпа — центр племінного скотарства, тут розводять тяглових тварин, генетично виведених десь на початку заселення планети і надзвичайно добре пристосованих до своєї функції; ці тварини є основою вантажного транспорту на сучасному Маджипурі.

П'юрифайн — резервація п'юриварів, до якої вони були переселені лордом Стіамотом після багаторічної війни, що відбувалася близько 8000 років від умовного «зараз». П'юрифайн знаходиться в джунглях центрального Зімроеля і практично з усіх боків оточений природними перешкодами: високими горами Гонгар на півдні, Укосом Велатіса (величезним геологічним скидом близько 2 км заввишки) на сході і бурхливою річкою Стейч на заході. Лише на півночі доступ до країни п'юриварів нічого не перешкоджає, і місто Верф на ріці Зімр — звичайна відправна точка для усіх, хто подорожує до П'юрифайна через так звану Верфську браму.

П'юривари живуть у дуже примітивний спосіб; існує лише два більш-менш великих поселення: столиця Іллірівойн та місто Авендройн, які складаються переважно з дерев’'них чи плетених з очерету хатин.

На півночі країни, неподалік від Верфської брами знаходиться П'юрифайнський фонтан — велетенській гейзер, який вивергається раз на півгодини, вистрілюючи струмінь гарячої води на висоту близько 200 м. П'юривари вважали фонтан священним місцем і використовали його для жертвоприношень — жертви скидались в озеро, і під час виверження або вбивалися гідравлічним ударом, або розбивалися, падаючи з висоти, куди їх підіймав струмінь виверженої води.

В центрі континенту, на південь від П'юрифайну, існує ще одна географічно ізольована область, оточена з усіх боків горами; головним містом цієї області є Велатіс. З долиною Дюлорн область Велатіса сполучається через перевал Стіамота. В горах довкола Велатіса існують родовища чорного велатисського мармуру — будівельного та облицювального матеріалу, який високо цінується по всьому Маджипуру. Клімат в Велатісі дуже дощовитий, а ґрунти кам’янисті. Велатіс докладно описується в оповіданні «Злодійка з Ні-Мойї» «Маджипурських хронік».