Георгіаді Ксенія Анестівна

• 1969 — Всеросійська творча майстерня естрадного мистецтва
• 1976 — Друге музичне обласне училище[6]

Народилася 1 червня 1949 в селі Куланурхва (нині курортне місто Гудаута) в Абхазії (в той час Абхазька АРСР Грузинської РСР).

Початок кар'єри було покладено ще в дитинстві, коли мама найняла вчителя, який розвивав наявний талант майбутньої зірки.

У 1957 році пішла в перший клас у середню школу ім. Ворошілова в м. Кентау.

З 1959 по 1967 роки разом зі своєю родиною жила в Гантіаді.[6]

Приїхавши в Москву, 1968 року поступила у Всеросійську творчу майстерню естрадного мистецтва (клас Георгія Виноградова). Незабаром після закінчення навчального закладу (1969) вона стала переможницею (лауреатом та володаркою призу глядацьких симпатій) телевізійного конкурсу «З піснею по життю».

У 1969 році була направлена працювати на практику в «Омську обласну філармонію» в номері «Омичі на естраді».

Пізніше вступила у «Друге музичне обласне училище», яке закінчила в 1976 році.

У 1969 році вийшла заміж за піаніста Павла Дмитровича Павлова який працював концертмейстером у «Всеросійській творчій майстерні естрадного мистецтва», де вони і познайомилися.

У 1971 році народила сина, В'ячеслава, який частково пішов по стопах батьків закінчивши музичну школу, надалі надійшов у юридичну академію яку успішно закінчив .

В 1976–1980 роках працювала в «Московській міській філармонії» в колективі «Фантазія». В 1971–1976 роках працювала спільно з Полад Бюль-Бюль Огли. В 1981 працювала в Росконцерті в колективі «Вірні друзі».[6] Працювала так само з відомим концертним діячем, режисером — Едуардом Смольним в його ансамблі «Молодість», де вперше заспівала разом з Галиною Ненашевою (творчі долі цих жінок перетнуться надовго; зокрема вони виступатимуть у зведеному концерті «Легенди СРСР» в ЦКіГЗ Северодвінська кілька десятиліть потому, в 2010 році).

Захистила сольний концерт, пізніше була керівником колективу «Календар», музичним керівником якого став чоловік Павло Дмитрович.

Ксенія Георгіаді об'їздила з концертами весь Радянський Союз, виступала в багатьох країнах світу. Найвідоміші такі виконувані нею пісні, як «Шукаю тебе», «Уроки музики», «Добра столиця», «Очікування», «Наша любов», «Я тебе не пробачу», «Радіти життю», «Ай-ай-ай» та ін.

У 1992 році гастролювала в м. Тбілісі. На концерті серед інших пісень виконала пісню англійською мовою з репертуару Тіни Тьорнер. Познайомилася з власником престижного ресторану «Ембаті» із м. Афін, якому сподобалася пісня. Він запросив співачку працювати у вар'єте, в якому брали участь зірки Греції.[7]

З 1992 по 1998 рік[1] Ксенія жила і працювала в Греції (в м. Афіни). Виступала з англійським балетом, живим оркестром, подивитися на неї, на «Червону Тіну Тернер» (так її в Греції прозвали) приходили самі знамениті грецькі артисти.

Після Греції повертається на російську естраду.

У 2010–2011 роках співачка гастролювала містами Росії разом з Сергієм Бєліковим, Галиною Ненашевою, ансамблем «Пісняри», Аркадієм Хораловим, беручи участь у концертній програмі «Легенди СРСР».

Нині продовжує свою концертну діяльність у Москві, співпрацює з композитором та поетесою Оленою Суржиковою, у якої придбала кілька нових пісень[8][9][10][11][12][13][14]. Ксенія Анестівна приступила до роботи над новим альбомом, до якого увійдуть пісні Суржикової «Мій край»[15], «Втеча» і «Ти тут…»[2], а також грецькі пісні, російські тексти до яких написала сама Георгіаді[8][9][10][11][14].

• Батько Анастас Спиридонович Георгіаді  у 9 років він почав працювати помічником чабана, через деякий час став чабаном . У вже більш дорослому віці став працювати шахтарем в м. Кентау, пізніше працював на щебеневому (щебзавод) заводі.
• Мати Валентина Миколаївна Мурузіді закінчила середню школу. після закінчення вийшла заміж, була домогосподаркою, пізніше ознайомилася з азами кухарського мистецтва, разом з чоловіком відкрила магазин оптики в м. Гантіаді.
• Брат Георгіаді Микола Анастасович жив у м. Гантіаді, переселився до Греції, в даний час живе в м. Афіни.
• Сестра Георгіаді Віолетта Анастасівна живе в Москві з 1975 р. Після закінчення школи вийшла заміж.

1. 1981 — Співає Ксенія Георгіаді (вініл)
2. 1984 — Ксенія Георгіаді (вініл)
3. 2001 — Так, я жива (CD)
4. 2011 — Ні холодно, ні жарко (CD)[16]

• «Ай-яй-яй» (музика та слова Юрія Мартинова)
• «Білий бузок» (музика Євгенія Мартинова, слова Анатолія Поперечного)
• «До чого шумить трава» (музика Бориса Ємельянова, слова Леоніда Завальнюка)
• «Шукаю тебе» (музика Олександра Зацепіна, слова Леоніда Дербеньова)
• «Колесо долі» (музика Олександра Зацепіна, слова Леоніда Дербеньова)
• «Взнай мене» (музика Олександра Зацепіна, слова Леоніда Дербеньова)
• «Ти тут…» (музика та слова Олени Суржикової)
• «Втеча» (музика та слова Олени Суржикової)
• «Мій край» (музика та слова Олени Суржикової)
• «Каблучка» (музика Лори Квінт, слова Бориса Дубровіна)
• «За удачею поспішаємо» (музика Олександра Зацепіна, слова Ігоря Шаферана)
• «І раз, і два, і три, і п'ять» (музика В'ячеслава Добриніна, слова Михайла Шаброва)
• «Уроки музики» (музика Вадима Ільїна, слова Юрія Рибчинського)
• «Добра столиця» (музика Павла Аєдоницького, слова Ізяслава Вакса (Романовського))
• «Очікування» (музика Юрія Саульського, слова Леоніда Завальнюка)
• «Наша любов» (музика Павла Аедоніцкого, слова Андрія Дементьєва)
• «Я тебе не пробачу» (музика В'ячеслава Добриніна, слова Ігоря Кохановського)
• «Я чекаю» (музика Романа Майорова, слова Віктора Гіна)
• «Радіти життю» (музика Павла Аєдоницького, слова Ігоря Кохановського)[17][18]

• 2006 — заслужена артистка Російської Федерації[3];
• 2013 — орден Дружби[5].

• Мега-енциклопедія Кирила та Мефодія: КСЕНИЯ Георгіаді
• Ксенія Георгіаді на peoples.ru
• Дискографія Ксенії Георгіаді