Георг Ріттер фон Генгль
Георг Генгль, з 29 жовтня 1918 року — Ріттер фон Генгль (нім. Georg Ritter von Hengl; 21 жовтня 1897 — 19 березня 1952) — німецький воєначальник і льотчик-ас, генерал гірсько-піхотних військ вермахту, оберштурмбаннфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста і Лицарського хреста Військового ордена Максиміліана Йозефа.
Георг Ріттер фон Генгль | |
---|---|
нім. Georg Ritter von Hengl | |
Народився |
21 жовтня 1897 Валлерсдорф, Дінгольфінг-Ландау |
Помер |
19 березня 1952 (54 роки) Зонтгофен, Округ Швабія, Баварія, ФРН |
Країна | Німеччина |
Діяльність | військовослужбовець |
Знання мов | німецька |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Членство | СС |
Роки активності | з 1914 |
Військове звання | Генерал гірсько-піхотних військ |
Нагороди | |
Біографія
Першу світову війну зустрів 2 серпня 1914 року в резервному піхотному полку №21 під Іпром.
У 1915 році був переведений на Східний фронт, в жовтні брав участь в операціях проти Сербії. Наступний рік застав Генгля під Верденом, де 23 березня його підвищили до офіцера, а потім відправлений до Росії. Генгль був переведений в авіацію тільки в 1918 року.
Він почав підготовку на спостерігача 23 лютого і по її завершенні служив в FA (A) 295b, літаючи з пілотом віце-фельдфебелем Гансом Бауром. Вони удвох збили 6 літаків супротивника, а свою сьому перемогу свіжоспечений ас здобув вже з іншим пілотом. Під час битви на Ені Генгль і Баур були збиті за британською лінією фронту і взяті в полон, але незабаром були відбиті назад в результаті атаки вюртемберзького піхотного полку.
№ п/п | Дата | Тип збитого літака | Район падіння | Частина переможця |
1. |
17 липня 1918 |
Spad |
ліс Куртон | FA 295 |
2. | ||||
3. | 20 серпня 1918 | Breguet XIV н/п |
||
4. | 5 жовтня 1918 |
ворожий літак | ||
5. | 22 жовтня 1918 |
Breguet XIV |
Баррикур | |
6. | 24 жовтня 1918 | французький літак |
||
7. | 29 жовтня 1918 |
Spad |
||
8. | ||||
9. | Spad н/п |
З 15 жовтня 1919 року служив у штабі територіальної оборони Баварії. 1 березня 1921 року перейшов на службу в поліцію. Переконаний нацист, пізніше став одним із найбільш фанатично налаштованих генералів вермахту. 1 липня 1934 року перевівся в частини посилення СС, 15 жовтня 1935 року — в сухопутні війська.
З 10 серпня 1939 року — командир 3-го батальйону 99-го гірського полку 1-ї гірської дивізії. Учасник Польської кампанії. З 1 квітня 1940 року — командир 137-го гірського полку 2-ї гірської дивізії. Учасник Норвезької кампанії, потім ніс окупаційну службу в окупованих районах СРСР, а також брав участь у боях на Східному фронті. З 2 березня 1942 року — командир своєї дивізії, з 23 жовтня 1943 по 21 квітня 1944 року — 19-го гірського корпусу в Лапландії. З 15 травня 1944 року — начальник штабу нацистського керівництва ОКГ, очолив тимчасово організовану службу партійного контролю за рішеннями і діями військових командирів. З 1 лютого 1945 року — командир 59-го армійського корпусу, проте через хворобу фактично не командував корпусом. 8 травня 1945 року взятий в полон англо-американськими військами. В 1947 році звільнений.
Звання
- Унтер-офіцер резерву (24 квітня 1915)
- Віце-фельдфебель резерву (24 квітня 1915)
- Лейтенант резерву (27 березня 1918)
- Лейтенант поліції (1 березня 1921)
- Обер-лейтенант поліції (19 грудня 1923)
- Гауптман поліції (1 червня 1931)
- Оберштурмбаннфюрер СС (1 липня 1934)
- Гауптман (15 жовтня 1935)
- Майор (1 березня 1936)
- Оберст-лейтенант (1 квітня 1939)
- Оберст (17 грудня 1941)
- Генерал-майор (1 квітня 1942)
- Генерал-лейтенант (21 січня 1943)
- Генерал гірсько-піхотних військ (1 січня 1944)
Нагороди
- Залізний хрест
- 2-го класу (8 травня 1915)
- 1-го класу (1 серпня 1917)
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
- орден (27 серпня 1917)
- орден з короною (вересень 1918)
- Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) (4 червня 1918)
- Почесний кубок для переможця у повітряному бою (17 липня 1918)
- Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (29 жовтня 1918)
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті
- Німецький імперський спортивний знак
- в бронзі (3 вересня 1924)
- в сріблі (5 січня 1929)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
- 1-го класу (25 років)
- Знак керівника гірсько-піхотних частин (6 жовтня 1936)
- Пам'ятна Олімпійська медаль (20 квітня 1937)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (21 вересня 1939)
- 1-го класу (29 вересня 1939)
- Лицарський хрест Залізного хреста (25 серпня 1941)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 13 травня 1943)
- Німецький хрест в золоті (20 червня 1944).
Примітки
Література
- Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А.Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
- The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994
- Roland Kaltenegger: General der Gebirgstruppe Georg Ritter von Hengl – Vom Militär-Max-Joseph-Ritter im Ersten Weltkrieg zum Ritterkreuzträger im Zweiten Weltkrieg, Flechsig, 2012, ISBN 978-3803500311
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis, Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.380.