Герман Банґ

Із старовинного роду, син пресвітеріанського священика, родич Ґрундтвіґа, рано втратив матір. Починав як журналіст. У 1880-ті роки жив за кордоном (Берлін, Відень, Майнінген, Прага). Зазнав вплив натуралізму, у літературно-критичних статтях розвивав ідеї натуралістів. Товаришував з Ібсеном. Захоплювався театром, був директором театру в Берліні, Мюнхені та Копенгагені.

За бажанням свого діда Олафа Лундта Банґа (Oluf Lundt Bang) з 1875 Банґ починає вивчати юриспруденцію і державну діяльність в університеті Копенгагена, маючи намір стати дипломатом. Однак у 1877 році він перериває навчання і після численних невдалих спроб в ролі актора театру починає працювати з 1878 року журналістом провідної консервативної газеті Копенгагена «Dagbladet». З 1879 року Банґ отримує посаду журналіста в газеті «Nationaltidende», яка націлена на комерсантів і чиновників. Тут у письменника з'являється можливість удосконалити таку нову форму як фейлетон або як він сам казав писати «новим і смутних чином». У рубриці «Vekslende Themaer» протягом 4 років Банґом будуть написані понад 200 недільних фейлетонів практично про все, що відбувається в Копенгагені в королівської сім'ї Кристіана IX. Дуже скоро Банґ стає значним письменником свого часу, хоча стосовно нього і існують суперечливі думки. Банґ живе життям Денді, не приховуючи свої гомосексуальні схильності, що приводить до ворожого ставлення до нього і навіть ізоляції. Його перший роман «Безнадійні покоління» викликає скандал і через «аморальність» заборонений. У автора спостерігаються часті депресії, а також епілептичні припадки як результат наркотичної залежності. Банґ помирає в поїзді в США, куди він приїхав з курсом публічних лекцій.

Похований на Західному кладовищі Копенгагена.

Основна тема Банґа — процес неухильного соціального розпаду і виродження.

Перші твори Банґа були написані у формі есе, в 1880 році з'являється його перший роман під назвою «Безнадійні покоління», який однак був за «непристойність» конфіскований і заборонений. На початку своєї літературної кар'єри Банґ ще відданий натуралізму і перебуває під впливом таких авторів як Еміль Золя, Генрік Ібсен і Чарльз Дарвін. Навіть Іван Сергійович Тургенєв послужив зразком для Банґа. У своєму подальшому художньому розвитку стає Банґ творцем данського імпресіонізму, а пізніше данського декадентства. Майстерно зображує Банґ не тільки життя «незначних» людей, але й самотні жіночі образи.

• Безнадійні покоління/ Haabløse Slægter (1880, роман, був засуджений як порнографічний)
• Федра/ Fædra (1883, роман)
• Ексцентричні новели/ Excentriske Noveller (1885)
• У дороги/ Ved Vejen (1886, роман, входить в Данський культурний канон, екранізований Максом фон Сюдовим в 1988)
• Стукко / Stuk (1887, роман)
• Тіні/ Tine (1889, роман, екранізований в 1964)
• Під ярмом/ Under Aaget (1890)
• Десять років/ Ti Aar (1891, спогади)
• Сірий будинок/ Det graa hus (1901, спогади)
• Міхаель/ Mikaël (1904, роман, екранізований Моріцем Стіллером, 1916, і Карлом Теодором Дреєром, 1924)
• Без батьківщини/ De uden Fædreland (1906, роман)

Багато творів Банґа були екранізовані. Серед екранізацій:

• «Любов чи пристрасть», фільм А. Уральського 1917 р. за віддаленими мотивами роману «Міхаель» (не зберігся)
• фільм «Чотири диявола» Мурнау за оповіданням із збірки «Ексцентричні новели» (1928, плівка загублена),
• «Катінка» Макса фон Сюдова (1988),
• «Міхаель» Теодора Дреєра,
• «Негідник» Альфреда Гічкока.

На основі біографії письменника побудований роман данського прозаїка Дорріт Віллумсен (1996, переведений на шведську і норвезьку мови, літературна премія Північної Ради).

• Левинсон А. Я. Поэт безнадежных поколений. М., 1912
• Herman Bang/ Joachim Kersten (Hrsg.). Hamburg; Zürich: Arche Literatur Verlag, 2009
• Бент, Марк Иосифович. «Индивидуальная духовная жизнь» в произведениях Германа Банга: к 100-летию со дня рождения // Известия высших учебных заведений: Уральский регион. 2012. № 4.

• Банґ Герман // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 94. — ISBN 966-692-578-8.