Герман Гот

Герман Гот
нім. Hermann Hoth
Прізвисько	Татко Гот
Народження	12 квітня 1885; Нойруппін Німецька імперія
Смерть	25 січня 1971 (85 років); Гослар Німеччина
Поховання	Гослар
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер ; Рейхсвер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота, танкові війська
Роки служби	1904–1945
Звання	Генерал-полковник
Командування	3-тя танкова армія, 17-та армія; 4-та танкова армія
Війни / битви	Перша світова війна; Друга світова війна Польська кампанія (1939); Французька кампанія (1940); Операція Барбаросса (1941); Битва за Москву (1941); Харківська операція (1942); Сталінградська битва (1942–1943); Битва на Курській дузі (1943); Битва за Дніпро (1943–1944);
Інше	військовий мемуарист
Автограф
	Орден Михайла Хороброго
	Герман Гот у Вікісховищі

Герман Гот (нім. Hermann Hoth; нар. 12 квітня 1885, Нойруппін — пом. 25 січня 1971, Гослар) — генерал-полковник Вермахту під час Другої світової війни. Командував 3-тю танковою групою в складі групи армій «Центр» (із червня 1941 по червень 1942) і 4-ю танковою армією (із червня 1942 по квітень 1945). Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами. У відставці — військовий мемуарист.

Генерал-полковник Гот з генерал-фельдмаршалом Федором фон Боком

Біографія

У 1896-1904 роках навчався в кадетському корпусі. Почав військову службу 27 лютого 1904 року в 72-му піхотному полку. У 1910-1913 роках навчався у військовій академії. З квітня 1914 року — в Генеральному штабі.

З початком Першої світової війни направлений в штаб 8-ї армії, в 1915 році - в штаб 10-ї армії. У 1916 році протягом місяця командував піхотним батальйоном. З жовтня 1916 по серпень 1918 року — в штабі військово-повітряних сил. З серпня 1918 року — начальник оперативного відділу штабу 30-ї піхотної дивізії. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

У 1919 році Гот командував ротою в добровільному корпусі генерала Меркера, який бився проти німецьких більшовиків. З кінця грудня 1919 року — на службі в рейхсвері. У 1920 році командир піхотної роти, в грудні 1920 року направлений у військове міністерство. У 1923-1925 роках — начальник оперативного відділу штабу 2-го військового округу, потім знову в міністерстві оборони. У 1929-1930 роках — командир піхотного батальйону. У 1930-1932 роках — начальник оперативного відділу штабу 1-го військового округу (Берлін). З 1 жовтня 1932- по 31 липня 1933 року — командир 17-го піхотного полку. Потім на штабних і командних посадах в 3-му військовому окрузі, з 15 жовтня 1935 по 1 квітня 1938 року — командир 18-ї піхотної дивізії.

З 10 жовтня 1938 по 16 листопада 1940 року — командир 15-го армійського корпусу. Учасник Польської і Французької кампаній. З 16 листопада 1940 по 5 жовтня 1941 року — командувач 3-ю танковою групою. В ході операції «Барбаросса» 3-тя танкова група Гота, поряд з 2-ю танковою групою Гудеріана, була основною ударною силою групи армій «Центр». Група Гота наступала через Білорусь у напрямку Москви: 28 червня був узятий Мінськ, 11 липня — Вітебськ. На час хвороби командувача 9-ї армії генерал-полковника Адольфа Штрауса з 20-х чисел серпня до 5 вересня виконував обов'язки командувача армією. З 5 жовтня 1941 по 20 квітня 1942 року — командувач 17-ю армією. З 31 травня 1942 по 10 листопада 1943 року — командувач 4-ї танкової армії. З грудня 1943 року — в резерві фюрера (фактично — у відставці).

8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. У 1948 році на Нюрнберзькому процесі у справі ОКВ засуджений до 15 років ув'язнення. Відпущений на свободу в квітні 1954 року.

Перед своєю смертю написав мемуари під назвою «Танкові операції».

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест
- 2-го класу (20 вересня 1914)
- 1-го класу (2 серпня 1915)
Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами
Військова медаль (Османська імперія)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го класу
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (16 серпня 1918)

Військова кар'єра

27 лютого 1904 — фенріх
27 січня 1905 — лейтенант
19 червня 1912 — обер-лейтенант
8 листопада 1914 — гауптман
1 січня 1924 — майор
1 лютого 1929 — оберст-лейтенант
1 лютого 1932 — оберст
1 жовтня 1934 — генерал-майор
1 жовтня 1936 — генерал-лейтенант
1 листопада 1938 — генерал від інфантерії
19 липня 1940 — генерал-полковник

Міжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (21 вересня 1939)
- 1-го класу (27 вересня 1939)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- Лицарський хрест (№6; 27 жовтня 1939)
- Дубове листя (№25; 17 липня 1941)
- Мечі (№35; 15 вересня 1943)
Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (6 листопада 1942)
5 разів відзначений у Вермахтберіхт

Бібліографія

Panzer-Operationen: Die Panzergruppe 3 und der operative Gedanke der deutschen Führung, Sommer 1941, Vowinckel-Verlag, 1956

Література

Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 2. — Мн.: Харвест, 1998. — ISBN 985-437-627-3
Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.

Посилання

Hoth, Hermann. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 1 липня 2012. (нім.)
35. Schwerterträger Hermann Hoth. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 25 грудня 2011. Процитовано 1 липня 2012. (нім.)
Hoth, Hermann — нагороди генерал-полковника Гота (англ.)
Hermann Hoth

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.