Герман Стайнер

Народився на угорських землях Австро-Угорщини (тепер місто Дунайська Стреда входить до складу Словаччини). У 16-річному віці емігрував до Сполучених Штатів Америки, де спочатку жив у Нью-Йорку, поділив перше місце в чемпіонаті штату Нью-Йорк 1929 року з Якобом Бернстайном).

Не надто вдало виступив у турнірах у Будапешті 1928 року і Бредлі Біч 1929 року. В угорському Дьйорі 1930 року посів друге місце після Айзека Кешдена попереду посередніх місцевих шахістів[3]. 1932 року зіграв матч із Файном, який програв із мінімальним рахунком 4½:5½.

1932 року переїхав до Лос-Анджелеса. Там аж до смерти вів шахову колонку в газеті «Los Angeles Times» і став активним організатором шахового життя. Узяв участь у сильному турнірі в Пасадені 1932 року за участю Александра Алехіна, де поділив 3-5-те місця (з Дейком і Решевським), а на змаганні в Сірак'юз 1934, що зібрало найсильніших американських майстрів, фінішував у середині таблиці.

У Мехіко 1935 року, в турнірі за участю місцевих шахістів і трьох запрошених американських майстрів (Стайнер, Файн і Дейк) гості легко перемогли мексиканців у всіх партіях і поділили між собою 1-3-тє місця. Того самого року в Лос-Анджелесі Стайнер програв матч Артурові Дейку — 1½:4½.

Учасник шахових олімпіад 1928 (2-ге місце), 1930 (6-те місце), 1931 (1-ше місце) і 1950 (4-те місце) років. На олімпіаді-31 показав результат 70,8 % на першій запасній шахівниці, що було другим найкращим індивідуальним показником змагань. Серед переможених у Празі були Ерік Лундін, господар турніру Карел Опоченський, художник і шахіст Марсель Дюшан. На олімпіаді-50 призначений капітаном команди.

Учасник трьох матчів СРСР — США. У першому матчі, 1945 року, він єдиний серед американців мав плюсовий результат, перемігши Ігоря Бондаревського (1½:½). У матчах 1946 і 1955 років зіграв гірше, набравши, відповідно, ½ і 0 очок.

Співорганізатор Панамериканського турніру 1945 року, який зібрав гравців з Північної та Південної Америки. У церемонії відкриття взяла участь співачка і танцівниця Кармен Міранда, а серед глядачів була Марлен Дітріх. Самуель Решевський переміг у турнірі й здобув головний приз у розмірі $1000[4].

На дуже сильному турнірі в Ґронінґені 1946 року посів 18-те місце серед 20 учасників.

Запрошений бути шаховим радником у голлівудському фільмі «Cass Timberlane» (1947), де актори розігрували шахову партію[4].

Такі знані кіноактори Лорен Беколл, Гамфрі Богарт, Шарль Буає та Хосе Феррер були відвідувачами шахового клубу Hollywood Chess Group, який організував Стайнер.

Серед успіхів у міжнародних турнірах:

• Пасадена, 1932 — 3-5-те місця (з Дейком і Решевським)
• Гастінґс, 1945/46 — 3-5-те місця (з Ейве та Денкером)
• Лондон, 1946 — 1-ше місце (попереду попереду Бернштейна, Тартаковера та інших)

25 листопада 1955 року під час чемпіонату Каліфорнії після нічиєї проти Вільяма Аддісона повідомив, що почувається погано, і попросив відкласти наступну партію, яка була запланована на другу половину дня. Помер близько 21:30 під час огляду лікаря. Причиною смерті стала коронарна оклюзія (закупорка судин серця).

Мав дружину Сельму і синів Юджіна та Арміна.