Геріон (міфологія)

Геріо́н (грец. Γηρυόνης) — міфічний велетень, син Хрісаора й Каллірої, що мав три тулуба, три голови, шість ніг і шість рук. Мав величезні череди рогатої худоби, яку годував людським м'ясом. Викрадення цієї худоби стало десятим подвигом Геракла, міфи про якого містять найбільше відомостей про цього персонажа.

Геріон
дав.-гр. Γηρυών
Посада правитель з давньогрецької міфологіїd
Батько Хрісаор
Мати Калліроя
Діти Ерітія
Бій Геракла з Геріоном (на землі умираючий Еврітіон. Античний чорнофігурний вазопис, бл. 540 р. до н. е., Лувр

Пошуки Геріона

Цар Еврістей дав Гераклу завдання, яке вважав непосильним — заволодіти коровами велетня Геріона, що жив на далекому острові, при цьому не вимагаючи їх і не купуючи. В пошуках Геріона Геракл перетнув Європу і досяг Тартесса, де спорудив на протилежних берегах протоки, що відокремлює Європу від Африки, дві кам'яні стели. За деякими переказами Геракл і розділив ці частини світу, викопавши між нимим канал. Згідно інших герой навпаки звузив протоку, щоб крізь неї не могли пропливати кити й інші морські чудовиська[1].

Геракл поплив до шуканого острова Ерифія по воді, страждаючи від спеки. Герой пригрозив богові сонця Геліосу стрілою і той дав йому човна, або мідну посудину, на яку Геракл встановив вітрило з левиної шкури[2].

Заволодіння худобою

Врешті герой досягнув Ерифії, де і жив Геріон, та піднявся на гору Абант, яку стеріг пес Ортр — брат Лернейської гідри та Кербера. Геракл забив пса довбнею, після чого так само розправився з пастухом Геріона Еврітоном. Не зустрічаючи більше ніякого спротиву, Геракл погнав череду худоби до моря. Але це побачив пастух худоби Гадеса Менет і розповів про викрадення Геріону.

Велетень викликав Геракла на поєдинок, в якому загинув, коли Геракл прострілив всі його три тулуба єдиною стрілою. На допомогу велетню прибула сама Гера, але герой поцілив стрілою і в неї, тож богині довелося покинути Ерифію. Він повернувся до човна і приплив до Еврістея, завдання якого таким чином було формально виконано, адже череда тепер не мала іншого власника, крім Геракла.

Подарований Геліосом човен Геракл з подякою повернув йому. З крові Геріона виросло дерево з червоними плодами, а його дочка Ерифія пізніше народила Норакса, що став засновником міста Нора на Сардинії[3].

Трактування міфу про Геріона

У багатьох культурах, в тому числі й еллінській, жінка оцінювалась у худобі, тож початково міф міг відображати добуття викупу за наречену. В подорожі Геракла до Ерифії вбачається паралель з подорожжю Гільгамеша на острів мертвих. Вірогідно, що обидва міфи мали спільне шумерське джерело. Геріон міг бути відповідником галлського бога Тарвоса. Саме його ім'я, як припускається, є спотвореним титулом Trigaranus (триголовий). Будучи початково богом сонця, за еллінських часів він став виконувати функції бога потойбічного світу, звідки його паралелі з Аїдом, вхід у володіння котрого також сторожить багатоголовий пес[4].

Примітки
  1. Аполлодор II.5.10; Діодор Сицилійський IV.18; Помпоній Мела I.5 і II.6.
  2. Аполлодор. Цит. тв.; Сервій. Цит. тв. VII.662, VIII.300.
  3. Аполлодор. Цит. тв.; Еврипід. Геракл 423; Сервій. Цит. тв. VII.662; Павсаній Х.17,4
  4. Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 376–377.

Література
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с. 
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.