Велетень

Ве́летень, ве́лет — міфічна та фольклорна істота, людина надзвичайно великого зросту й сили. В переносному значенні велетень — людина, що вирізняється зростом або досягненнями, видатними якостями; предмет чи істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти.

Битва з велетнем на мініатюрі XV ст.

Велетні в міфології та фольклорі

Велетні широко відомі в грецькій мітології як істоти-шкідники, з якими боролися герої. Часто самі герої, гіганти та боги уявлялися як надзвичайно великі люди. В германо-скандинавській міфології велетні поставали як представники згубних сил природи — моря, льоду, морозу, вогню.

У біблійній традиції велетні описуються як Адамове потомство, що жило беззаконно і вигинуло в потопі[1][2].

У слов'янських переказах велетні ототожнюються з язичниками чи войовничими іноземцями - гуннами, татарами, шведами, турками. Вони руйнують житла, мости, поїдають людей. Іноді мають риси чудовиськ, такі як псині голови. Також уявлялися як допотопні люди, котрих Бог бог винищив за їх гординю і руйнівну силу. Велетням приписувалося створення курганів, кістки доісторичних тварин вважалися останками велетнів[3]. Як і богатирі, велетні в легендах могли перетворюватись після смерті на скелі, іноді на ріки й озера[4].

В українських народних віруваннях існує ідея виродження, що його ніби зазнав людський рід — початково люди були велетнями, але з часом ставали все меншими за силою і зростом. Так, на східньому Поділлі переказували, що колись велетні ходили по лісі, як по траві, а люди проти них були, як миша проти сучасних людей[5]. На Гуцульському Підгір'ї оповідали про велетнів, що підпирали головами хмари і переступали гори й долини. Вони були настільки великі, що могли з руки в руку через Дністер і Дунай передавати сокиру[6]. Велетнями уявлялися так звані старші богатирі — Святогор, Самсон, Коливан. Микола Костомаров ототожнював велетнів з обрами, хоча в історії це ім'я прикладається до народу аварів[7].

Див. також

Примітки
  1. Новосельський. ІТ, ст. 11.
  2. І Мойсея. VI, 4
  3. Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 90–91.
  4. Булавшев, Георгій (1992). Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра. с. 26–27.
  5. М. Грушевський, "Історія укр. літ., IV. 457.
  6. Етногр. Збір-ник, НТШ, XIII, 4.
  7. М.Костомаров «Сочиненія», V, 303.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.