Глаголєва Віра Віталіївна

Глаго́лєва Віра Віта́ліївна (31 січня 1956(19560131), Москва, Російська РФСР 16 серпня 2017, Баден-Баден, Німеччина) радянська, російська актриса театру і кіно, кінорежисер, сценаристпродюсер. Заслужена артистка Росії (1995)[4]. Народна артистка Росії (2011)[5].

Глаголєва Віра Віталіївна
рос. Вера Витальевна Глаголева
Ім'я при народженні рос. Вера Витальевна Глаголева
Народилася 31 січня 1956(1956-01-31)[1][2]
Москва, СРСР
Померла 16 серпня 2017(2017-08-16)[3][2] (61 рік)
Баден-Баден, Баден-Вюртемберг, Німеччина
  • рак шлунка
  • Поховання Троєкуровське кладовище
    Громадянство  СРСР
     Росія
    Діяльність акторка театру, кіноакторка, кінорежисерка, сценаристка, кінопродюсерка, акторка
    Роки діяльності з з 1975
    У шлюбі з Нахапетов Родіон Рафаїлович і Kirill Shubskyd
    Діти Anna Nakhapetovad
    IMDb nm0321687
    Нагороди та премії

     Глаголєва Віра Віталіївна у Вікісховищі

    Біографія

    Народилась в сім'ї вчителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).

    Віра Глаголєва під час присвоєння звання «Народний артист Російської Федерації» (2011)

    Сім'я жила біля Патріарших ставів, на вулиці Олексія Толстого, в будинку № 22/2 Наркомату шляхів сполучення, у квартирі, яку отримав дід Віри за материнською лінією, який у 1930-ті роки працював конструктором-винахідником швидкісних потягів. В 1962 році сім'я переїхала в Ізмайлове[6]. З 1962 року по 1966 рік Віра Глаголєва жила в НДР[7].

    В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру актриси.

    У кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі» асистентом режисера фільму «На край світу…». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й поводилася дуже природно. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилювалась[8].

    Незабаром Віра Глаголєва вийшла заміж за Нахапетова і знялась ще в декількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).

    У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер і більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Московський драматичний театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.

    Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пастилкою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність — прийшовся до часу  й виявився затребуваним у 1970—1980-х роках[9].

    У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм-притчу за сценарієм Світлани Грудович «Зламане світло». Це історія про творчих людей, які на межі 1980—90-х років, у час демократичних змін — провісників розпаду Радянського Союзу, не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю «Мерідіани Тихого».

    Наступна робота режисера — фільм «Чортове колесо» (2006), була нагороджена ґран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.

    У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долю жінок, які народили дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічений нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалів[10].

    У 2014 році Віра Глаголєва екранізувала п'єсу І. С. Тургенєва «Місяць в селі» (фільм «Дві жінки» з Рейфом Файнсом в одній з головних ролей).

    Віра Глаголєва грала у спектаклях-антрепризах: «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза Леоніда Трушкіна у Театрі Антона Чехова)[11].

    В останні роки життя керувала майстернею театрального факультету Московського інституту телебачення та радіомовлення «Останкіно».

    Громадянська позиція

    Прибічниця путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[12].

    Смерть та поховання

    Померла 16 серпня 2017 року в німецькому курортному місті Баден-Баден після важкого онкологічного захворювання[13].

    Похована 19 серпня 2017 року на Троєкурівському цвинтарі Москви[14].

    Фільмографія

    Акторські роботи (вибірково):

    Примітки

    1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. http://www.mk.ru/social/2017/08/16/umerla-aktrisa-vera-glagoleva.html
    4. Указ Президента РФ от 28.12.1995 № 1325. Архів оригіналу за 22.06.2011. Процитовано 31.01.2016.
    5. УКАЗ Президента РФ от 21.03.2011 N 336. Архів оригіналу за 10.01.2015. Процитовано 31.01.2016.
    6. Вера Глаголева: на Патриаршие зимой приеду уже с внуками Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine. // 1 ноября 2008
    7. Актриса и кинорежиссёр Вера Глаголєва
    8. Родион Нахапетов Влюблённый // Октябрь : журнал. — 1999. — № 2.
    9. Вера Витальевна Глаголева. Биографическая справка. РИА Новости (31 января 2011). Проверено 30 января 2016.
    10. Вера Глаголева: Мое время — начало XX века. Российская газета (4 сентября 2014). Проверено 6 октября 2014.
    11. Вера Витальевна Глаголева. Биографическая справка. РИА Новости (31 січня 2011). Перевірено 30 січня 2016.
    12. Глаголєва Вера Віталіївна // Центр «Миротворець»
    13. Померла Віра Глаголєва /BBC-Україна, 16.08.2017/
    14. Веру Глаголеву похоронили на Троекуровском кладбище /Lenta.Ru? 19/08/2017/

    Джерела

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.