Глаукофітові водорості

Глаукофітові водорості, глаукофіти[1], або глаукоцистофіти[2] (Glaucophyta) — невеликий давній відділ одноклітинних водоростей, що включає вісім родів і 21 вид. Глаукофіти особливо цікаві своїми унікальними хлоропластами (ціанеллами), досить примітивно влаштованими в порівнянні з хлоропластами інших водоростей: вони містять шар муреїну між мембранами і мають багато інших характеристик, властивих ціанобактеріям. Відповідно до сучасних уявлень, глаукофітові водорості відокремлено від архепластид (Archaeplastida)[джерело?].

?
Глаукофітові водорості

Glaucocystis sp.
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Надцарство: Diaphoretickes (Corticata)
Царство: Архепластиди (Archaeplastida)
Тип: Глаукофітові водорості (Glaucophyta)
Skuja, 1954
Клас: Glaucophyceae
Bohlin, 1901
Ряд: Glaucocystales
Bessey, 1907
Родина: Glaucocystaceae
G. S. West, 1904
Роди
Синоніми
Glaucocystophyta Kies & Kremer, 1986
Посилання
Вікісховище: Glaucophyta
EOL: 4081
ITIS: 846495
Fossilworks: 212480

Назва групи утворена від дав.-гр. γλαυκός — «синьо-зелений» та φυτόν — «рослина» і обумовлена характерним синьо-зеленим кольором їхніх хлоропластів[3].

Біологія клітини

Глаукофітові водорості представлені одноклітинними і колоніальними формами з монадним, кокоїдним і пальмелоїдним типами організації[4]. Для всіх глаукофітових характерні еліпсоїдальна форма клітини і мікроскопічні розміри. При цьому у водоростей з пальмелоїдною будовою талому клітини мають майже сферичну форму діаметром 10-15 мкм у Gloeochaete і 24-36 мкм у Cyanoptyche[5][6].

Види роду Cyanophora характеризуються монадною будовою талому і досить чітко поділяються на дві групи. В одну входять види з овоїдною або еліпсоїдною формами клітини: C. paradoxa (приблизно 15 мкм в довжину і 9 мкм в поперечнику[7], C. cuspidata, C. kugrensii; в іншу — види з клітинами бобовидної форми, сплощені в дорсовентральному напрямку.

Запасний продукт

Запасний продукт в клітинах глаукофітових водоростей — крохмаль, відкладається у вигляді гранул в цитозолі[8]. У цьому глаукофіти схожі з червоними водоростями (Rhodophyta) і відрізняються від зелених рослин (Viridiplantae), які накопичують запасні речовини в пластидах. Однак, червоні водорості запасають не звичайний крохмаль, як глаукофіти і рослини, а особливі амілопектин-подібні сполуки[9].

Розмноження

Розмноження у глаукофітових — вегетативне і безстатеве (у Glaucocystis — за допомогою автоспор, у Gloeochaete і Cyanoptyche — за допомогою зооспор; Cyanophora зазвичай розмножується поздовжнім поділом навпіл, але може також утворювати зооспори). Статеве розмноження не описано. Мітоз відкритий, цитокінез поздовжній[10][11].

Поширення і екологія

Глаукофітові водорості мешкають виключно в прісних водах, зокрема, на болотах. Великі популяції глаукофітів трапляються рідко[12]. Серед них є й планктонні форми, і прикріплені колонії. У пробах глаукофіти виділяють від інших водоростей зі схожою морфологією за наявністю пластид яскравого синьо-зеленого кольору. Від синьо-зелених водоростей їх відрізняє наявність незабарвленої цитоплазми[13].

Роди і види глаукофітів
  • монадні форми:
  • Cyanophora Korshikov, 1924  (види: C. paradoxa, C. biloba, C. cuspidata, C. kugrensii, C. sudae, C. tetracyanea)
  • Peliaina Pascher, 1929  (вид P. cyanea)
  • Strobilomonas J.Schiller, 1954  (вид S. cyaneus)
  • кокоїдні форми:
  • Glaucocystis Itzigs. ex Rabenh., 1866  (види: G. nostochinearum, G. bullosa, G. caucasica, G. cingulata, G. duplex, G. molochinearum, G. oocystiformis, G. simplex)
  • Glaucocystopsis Bourr., 1960  (вид G. africana)
  • пальмелоїдні форми:
  • Chalarodora Pascher, 1929  (вид C. azurea)
  • Cyanoptyche Pascher, 1929  (вид C. gloeocystis)
  • Gloeochaete Lagerh., 1883  (види: G. wittrockiana, G. protogenita)

Примітки
  1. Хаусман и др., 2010, с. 192..
  2. Белякова и др., 2006, с. 163..
  3. Jackson et al., 2015, с. 151..
  4. Хаусман и др., 2010, с. 192.
  5. Lagerheim G. Bidrag till Sveriges algflora // Öfversigt af Königlich Vetenskaps-Akademiens Förhandlingar, 1883, 40 (2): sid. 37—78.
  6. Jackson et al., 2015, с. 153.
  7. Kugrens, 2002, с. 260.
  8. Белякова и др., 2006, с. 163.
  9. Jackson et al., 2015, с. 151—152.
  10. Jackson et al., 2015, с. 152.
  11. Белякова и др., 2006, с. 164, 166—167.
  12. Jackson et al., 2015, с. 151.
  13. Белякова и др., 2006, с. 164.

Література
  • Белякова Г. А., Дьяков Ю. Т., Тарасов К. Л. Ботаника: в 4 т. Т. 2. — ISBN 978-5-7695-2750-1.
  • Хаусман К., Хюльсман Н., Радек Р. Протистология. — ISBN 978-5-87317-662-5.
  • Jackson C., Clayden S., Reyes-Prieto A. The Glaucophyta: the blue-green plants in a nutshell. — Т. 84, no. 2. — DOI:10.5586/asbp.2015.020. — P. 149—165.
  • Kugrens P. Symbiosis: Mechanisms and Model Systems. — xxx + 796 p. — ISBN 978-1-4020-0189-5. — P. 259—272.
  • Lee R. E. Phycology. 4th ed. — 561 p. — ISBN 978-0-521-68277-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.