Гликерій Дубицький
Гликерій Дубицький ЧСВВ (ім'я також: Глікерій, Гліцерій; хресне ім'я Григорій; пол. Glicery Dubicki; квітень 1738, Вишня, Брацлавське воєводство — 7 жовтня 1813, Краснопуща) — церковний діяч, священник-василіянин, педагог, місіонер, перший ігумен Дрогобицького василіянського монастиря, ігумен Крехівського (1800—1811) і Краснопущанського монастирів (1811—1813).
| о. Гликерій Дубицький, ЧСВВ Григорій | |
|---|---|
| Ігумен Дрогобицького монастиря (1774—1800) | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1738 с. Вишня, Брацлавське воєводство |
| Смерть |
7 жовтня 1813 с. Краснопуща |
| Освіта | філософсько-богословські студії в Лаврівському і Добромильському монастирях ЧСВВ |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рукоположення | 17 жовтня 1766 |
| Постриг |
1 липня 1763 (довічні обіти в ЧСВВ) |
Життєпис
Народився у квітні 1738 року у Вишні[1] Брацлавського воєводства в сім'ї Сильвестра Дубицького і Анни з роду Миклашевських. Чотири роки вивчав риторику. 20 травня 1762 року вступив до Любарського василіянського монастиря, звідки був направлений до Почаївського монастиря для проходження новіціату. Через рік 1 липня 1763 року склав вічні обіти і переїхав до Гощі на професора інфіми в тамтешній василіянській школі. Через рік направлений на філософські студії до Лаврівського монастиря, де отримав дияконські свячення. Після завершення курсів філософії направлений до монастиря святого Онуфрія в Добромилі для вивчення спекулятивного богослов'я, і там був висвячений на священника 17 жовтня 1766 року преосвященним Атанасієм Шептицьким, Перемишльським владикою[2].
Після завершення чотирирічного курсу богослов'я направлений до монастиря в Замості, де виконував обов'язки місіонера, проповідника і вікарія монастиря. У 1774 році став ігуменом новозаснованого василіянського монастиря в Дрогобичі, який утворено в результаті об'єднання трьох довколишніх монастирів: Летнянського, Лішнянського та Дережицького, і префектом василіянської місії в Дрогобичі. Спорудив нову церкву разом зі школою (1778), в якій окрім гімназійних наук, були також виклади філософії та математики. У 1780 році на Тороканській капітулі удостоєний титулу ректора. 1784 року австрійський уряд замкнув гімназію, натомість о. Дубицький на її місце відкрив головну нормальну школу з німецькою мовою викладання. Окремо заснував також школу із руською (українською) мовою викладання. У 1783 році був вибраний на посаду секретаря провінції для Перемишльської єпархії, потім радником провінції для цієї єпархії; у 1785 році став парохом у Дрогобичі[3]. У 1800—1811 роках був ігуменом Крехівського монастиря[4]. Останні два роки життя був ігуменом у Краснопущанському монастирі.
Помер 7 жовтня 1813 року в Краснопущі[3].
Примітки
- Ks. Skruteń, ZSBW, s. 426.
- Стецик, Біограми, с. 54.
- Ks. Skruteń, ZSBW, s. 427.
- Шкраб'юк, с. 387.
Джерела
- Стецик Ю. Василіанське чернецтво Перемишльської єпархії (друга половина XVIII ст.): словник біограм. — Жовква : Місіонер, 2015. — 312 с.
- Стецик Ю. Біограми ченців Дрогобицького василіанського монастиря святих верховних апостолів Петра і Павла (1783 р.) // Генеалогічні записки. — Львів, 2015. — Вип. 13 (нової серії 7). — С. 50—60.
- Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2002. — 415 с. — ISBN 966-658-033-0.
- Ks. Skruteń J., ZSBW. Dubicki Glicery Grzegorz (1738—1813) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 426—427. (пол.)
- Wojnar M. M. OSBM. Basilian missionary work — missionaries and missions (XVII—XVIII) // Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, Sectio II, vol. IX, Romae 1974. — P. 95—110 (про Дубицького — P. 104). (англ.)