Краснопуща
Краснопу́ща — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 року підпорядковане Урманській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади [1]
село Краснопуща | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район/міськрада | Тернопільський район |
Рада | Бережанська міська громада |
Облікова картка | Краснопуща |
Основні дані | |
Засноване | 1589 |
Населення | ▲ 195 (2014) |
Площа | 3,59 км² |
Густота населення | 532.03 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47510 |
Телефонний код | +380 3548 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°36′22″ пн. ш. 24°56′26″ сх. д. |
Водойми | річка Золота Липа |
Відстань до районного центру |
20 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47510, с. Урмань |
Карта | |
Краснопуща | |
Краснопуща | |
Мапа | |
|
Розташоване на правому березі річки Золота Липа.
Географія
У селі є вулиці[3]: Богдана Хмельницького, Садова та Шеченка.
Клімат
Клімат Краснопущі | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −1,4 | 0,0 | 4,8 | 12,8 | 18,9 | 22,2 | 23,5 | 22,9 | 18,5 | 12,7 | 5,5 | 0,6 | 11 |
Середня температура, °C | −4,3 | −2,9 | 1,2 | 8,0 | 13,6 | 16,9 | 18,2 | 17,5 | 13,5 | 8,2 | 2,7 | −1,9 | 7 |
Середній мінімум, °C | −7,2 | −5,8 | −2,3 | 3,3 | 8,3 | 11,6 | 12,9 | 12,1 | 8,5 | 3,8 | −0,1 | −4,3 | 3 |
Норма опадів, мм | 32 | 31 | 33 | 48 | 75 | 88 | 94 | 70 | 56 | 39 | 37 | 40 | 643 |
Джерело: climate-data.org |
Історія
Перша писемна згадка — 1589 р.
У 1664 р. монахи Варлам і Теодозій збудували Краснопущанський монастир отців Василіян (перебудований 1756 р., мур.).
У 19 ст. Краснопуща була відома як один із релігійних центрів краю. До 1947 р. щороку 7 липня тут відбувалися відпусти.
Діяли «Просвіта» й ін. українські товариства, кооператива.
Н. Загірний записав у селі пісню «Ой у місті Гусятині сталася причина» (була у фольклорній розвідці Івана Франка «Жіноча неволя в руських піснях народних»).[4]
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[5].
Населення
Населення села в минулому[6]:
Рік | Число осіб | Українців греко-католиків |
Поляків та римо-католиків |
Євреїв |
---|---|---|---|---|
1900 | 286 | 266 | 13 | 7 |
1939 | ▲ 310 | ▲ 305 | ▼ 5 | ▼ 0 |
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 98,95 | |
російська | 1,05 |
Політика
Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[8].
Пам'ятки
- Церква Різдва святого Івана Хрестителя (1905, мурована), у приміщенні монастиря від 1947 — психо-неврологічний інтернат.
- Діє млин, який збудували монахи (кінець ХІХ ст.).
- Пам’ятний знак на честь щасливого спасіння польського королевича Якуба та з нагоди дарування землі Василіанському монастирю
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташований в південних околицях села, за 400 м від млина.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлений з каменю (1735 р.).
Відомі люди
У Краснопущі народилися
- доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук, ректор Львівського сільськогосподарського інституту. (1989—1998) Роман Тринько;
- кандидати наук Лещук В. В., Тучапський Р. Й., Тучапський Я. В., Щербатий М. В., Лещук Н. В.
- художник В. Мороз.
Перебували
Бібліотекою монастиря користувалися Богдан, Левко і Сильвестр Лепкі, Іван Франко, Андрій Чайковський. Іконостас для церкви Краснопущанського монастиря виконав представник Жовківської малярської школи Василь Петранович[11].
Померли
- Стефанія Садовська (7.6.1888—20.1.1968) — українська музеєзнавиця, краєзнавиця, педагогиня.[12]
- Йосиф Ґродський (1869—1947) — український чернець-василіянин, секретар митрополита Андрея Шептицького, економ Святоюрського палацу у Львові і касир митрополичих маєтностей, письменник, автор спогадів про митрополита Шептицького.
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 19 жовтня 2021.
- Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — C. 27. — ISBN 978-966-457-087-6.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Бемко Володимир. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49—56.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- Наказ Міністерства культури України від 28 листопада 2013 року № 1224.
- Чень Л. Церква Св. Миколая — перлина Бучача. — Львів, 2010. — С. 10.
- Мельничук Б., Щербак Л. Садовська Стефанія Стефанівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 222. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела
- Мищишин М., Павлів Я., Тиманський С. Краснопуща / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 219–220. — ISBN 966-528-199-2.
- Тринько Р. Краснопущі — 415. — 2004
- Krasnopuszcze, Krasnopuszcza, wś, pow. brzeżański (do 1880 r. przemyślański) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 638. (пол.) — S. 638. (пол.)