Атанасій Шептицький (єпископ перемиський)
Атанасій Шептицький (в світі Андрій Шептицький, пол. Atanazy Andrzej Szeptycki; 26 листопада 1723, околиці Самбора — 9 червня 1779, Страшевичі) — перемиський єпископ УГКЦ (1762–1779), канівський архимандрит; популярний серед духівництва.
| Атанасій (Шептицький) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 19 вересня 1762 — 1779 | ||
| Церква: | Українська греко-католицька церква | |
| Попередник: | Онуфрій (Шумлянський) | |
| Наступник: | Максиміліян (Рило) | |
| Освіта: | Папська Урбаніанська колегія Пропаганди Віри | |
| Народження: | 26 листопада 1723 | |
| Смерть: | 9 червня 1779 (55 років) Страшевичі | |
| Батько: | Стефан Шептицький | |
| Мати: | Софія Чайковська | |
Життєпис
Походив з одного з найстаріших боярських родів Галичини, який дав Україні багатьох великих церковних діячів. Його батьками були Стефан Шептицький та, за даними Т. Жихлінського, його дружини Софії з Корибутів Дашкевич (за іншими даними, це — Анна Чайковська[джерело?]). Його братами були: Лука — підстолій смоленський, чоловік Терези з Шептицьких, дочка Костянтина, і Василь (1735—1800) — тишовецький староста, чоловік Розалії з Шептицьких, дочки обухівського старости Юрія Шептицького.
1740 зарахований до новіціяту в Уневі. 4 березня 1744 отримав дияконські свячення з рук Атанасія Шептицького. 16 листопада[1] 1745 зарахований на теологічні студії в Папську Урбаніанську колегію Пропаганди Віри у Римі, де після трьох років не завершив навчання. 17 березня 1748 архієпископ Дураццо Джузеппе Шіро висвятив його на священника в римській церкві святих Сергія та Вакха. У 1749 — на початку 1750 був священником-проповідником при ставропігійній церкві Успіння Богородиці у Львові. На межі 1751—1752 протоархимандрит Іраклій (Лісанський) за згодою Апостольської столиці запропонував його кандидатуру на посаду канівського архимандрита, яким став 1753. 1759 під час капітули Руської провінції василіян у Бересті обраний провінціялом чину, яким був до кінця 1761. разом з іншими представниками вищого унійного духовенства 5 квітня 1762 підписав петицію до Курії в Римі, просячи видання заборони на перехід з руського обряду на латинський[2].
Обраний на Перемиську катедру після смерті свого попередника, владики Онуфрія Шумлянського. Подав докладний звіт про Перемиську єпархію апостольському нунцієві Джузеппе Ґарампі в 1772 році. Підняв питання будівництва нового катедрального собору в Перемишлі, однак за свого правління зміг збудувати лише нову дзвіницю.
У своєму рапорті до Відня від 1773 намісник Йоган фон Перген твердив, що духовенство не скаржилося на єпископа. Однак у 1775 році представники духовенства Перемиської єпархії надіслали до Курії в Римі обширну протестацію, в якій звинувачували єпископа, зокрема, у купівлі земських маєтностей коштом церковних фондів (а саме в Брухналі), участь у лихварських фінансових операціях, симонію.
Помер у своїй резиденції у Страшевичах, був похований у гробівці під головним вівтарем прокатедрального собору в Самборі[3].
Див. також
Примітки
- Skoczylas, s. 226.
- Skoczylas, s. 227.
- Skoczylas, s. 228.
Література
- Войтович Л. Шептицькі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 633—634. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Шептицький Атанасій, єпископ перемиський (1762—79) // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 10. — С. 3844—3845.
- Skoczylas I. Szeptycki Andrzej, w zakonie Atanazy, h. własnego (1723—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — 161—320 s. — S. 226—230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)