Глинський Теофан
Теофан Глинський (криптонім і псевдонім — Т. Г., Т. Г. з Городниці; 1806 — 17 квітня 1893, Городниця (сучасний Городенківський район) — галицький український письменник, публіцист, історик, мовознавець, культурно-громадський діяч.
| Глинський Теофан | |
|---|---|
| Псевдо | Т.Г., Т.Г. з Городниці |
| Народився | 1806 |
| Помер |
17 квітня 1893 Городниця |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник, публіцист |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Короткий життєпис
Народився 1806 року на Івано-Франківщині. У 1829 році закінчив Львівський університет. Під час революції 1848-49 років був обраний секретарем Богородчанської Руської ради. Виступав за обов'язкову початкову освіту для українців, викладання в навчальних закладах українською мовою, полегшення для дітей селян умов вступу до гімназій. У 1848 році був учасником Собору руських учених у Львові.
Обстоював розвиток літературної на основі живої народної мови. Боровся за запровадження фонетичного правопису. Автор низки статей на громадсько-політичні теми з історії, мовознавства, зокрема: «Гадки в образованії і розвиванії письменного руського язика» (1851). Автор праці «Граматика мала руського язика для шкіл парафіальних в Галіції» (1845, не опубліковано) та поетичних переспівів з біблійної міфології, сюжетів на морально-етичні теми. Друкувався в журналах «Зоря» і «Правда», газетах «Батьківщина», «Діло», «Руска Рада», «Вісник для русинів Австрійської держави»[1] та ін.
«Граматика …» Глинського
У 1844 p. Львівська консисторія оголосила конкурс на найкращий шкільний підручник. Теофан Глинський 1845 року надіслав на конкурс «Граматику малу руского языка для шкіл парафіяльних Галициї», написану живою розмовною мовою. Підручник складався із вступу, двох частин і додатку. Перша частина присвячена матеріалу про «писмена, склади, слова», друга — «о частих мови (науках)». Автор визначає такі частини мови: «імє річи (существител/ное), імє прикладне (прилагател/ное), імє числытел/не (личбовнык), заімок (містоімініє), слово часове, передімок(предлог), прислівце (нарічіє), співник (союз) і викрыкник (междометіє)». За взірець Т. Глинському слугувала граматика польської мови Корчинського (видана у Львові 1826 р.). У багатьох випадках — це переробка, а найчастіше — переклад цієї польської граматики. З неї Т. Глинський узяв багато польських граматичних термінів, слів і конструкцій. Цю ж граматику Корчинського Глинський узяв за основу, створивши у 1845 р. «начальныя правила малорусской Грамматики». Рукопис Глинського було відправлено автору для доробки. Книжка так і не була надрукована. За висловом М. Возняка, вона «була підручником церковнослов'янського та великорусько-українського макаронізму». Рукопис зберігається у Львівській бібліотеці.
Примітки
Література
- Кочан І., Захлюпана Н. Українські лінгводидакти крізь призму часу: Словник-довідник. — Львів: ПАІС, 2009. — С. 18
- Возняк М. Студії на галицько-українськими граматиками XIX в. [XI. Мала граматика Теофана Глинського з 1845 р. і «Начальныя правила малорусской Грамматики» Вагилевича з 1846 р.] // Записки НТШ, т.XCIII (1910), cc.120-131
- Стеблій Ф. І. Глинський Теофан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 116. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.— С. 387.