Глорія Стюарт

Глорія Стюарт Народилася 4 липня 1910 року в Санта-Моніці, штат Каліфорнія в родині Еліс Воган Дейдрік Стюарт, і адвоката Френка Стюарта, який загинув через дев'ять років після її народження. Виховання Глорії та її молодшого брата Френка виявилася для Еліс Стюарт важкою ношею, і незабаром вона знову вийшла заміж за Фреда Фінча, власника місцевого похоронного бюро. Батько Глорії мав британське коріння і носив шотландське королівське прізвище, однак Глорія, почавши акторську кар'єру змінила прізвище на Стюарт, вважаючи, що другий варіант буде краще виглядати на афішах.

Вона закінчила місцевий коледж в 1927, після якого одразу поступила Каліфорнійський університет, Берклі.

Після коледжу Стюарт працювала в театрі «Пасадена», а в 1932 підписала контракт з Universal Studios. Її помітив режисер Джеймс Вейл і вона знялася в його фільмах Старий темний дім (1932), Чоловік-невидимка (1933) і Поцілунок перед дзеркалом (1933).

Але її кар'єра в Universal Studios розвивалася повільними темпами, і Стюарт перейшла на студію 20th Century Fox. До кінця 1930-х років вона знялася вже більш ніж в сорока фільмах, серед найвідоміших Римські скандали (1933) і Ребекка з ферми Саннібрук (1938).

В 1934 акторка вийшла заміж за сценариста Артура Шікмана. В 1935 у них народилася дочка Сільвія. У роки Другої світової війни Стюарт майже не знімалася. Вона влаштувалася на роботу в магазині Dcor Ltd., де продавала меблі. Після війни вона давала різкі відмови на всі пропозиції про зйомки, заявляючи, що втомилася від кіно. В 1954, живучи в Рапалло на італійській Рив'єрі, вона захопилася живописом. Перший показ її робіт відбувся в престижній галереї Hammer в Нью-Йорку, і незабаром її твори виставлялися вже всюди в Європі і США.

В 1975, після тридцятирічної перерви, вона повернулася до акторської кар'єри, з'явившись в телевізійному фільмі Легенда про Ліззі Борден, і протягом наступних декількох років регулярно знімалася в різних телевізійних проектах. Її повернення на великий екран відбулося в 1982 у фільмі Мій найкращий рік з Пітер О'Тул у головній ролі.

Величезну популярність Глорія Стюарт досягла вже у віці 87 років, зігравши роль 100-річної Рози Дьюітт у фільмі Джеймса Камерона Титанік (1997). За цю роль акторка була номінована на Оскар і Золотий глобус, а також удостоєна премії Гільдії кіноакторів США і премії Сатурн.

В 1999 була опублікована автобіографія акторки Я тільки продовжую сподіватися (I Just Kept Hoping), а в 2000 акторка була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави. В 2001 Стюарт з'явилася в епізодичній ролі в телефільмі за мотивами серіалу Вона написала вбивство, а також зіграла невелику роль у драмі Готель «Мільйон доларів» (2000). В останній раз на великому екрані вона з'явилася в 2004 у фільмі Віма Вендерса Земля достатку (2004). В останні роки акторка вже не знімалася а тільки давала рідкісні інтерв'ю для документальних фільмів.

В 2005 в акторки виявили рак легенів, але попри це вона намагалася не звертати великої уваги на важку недугу. 21 червня 2010 напередодні столітнього ювілею Глорія Стюарт отримала спеціальний приз-нагороду Американської гільдії кіноакторів за «безмежну відданість кінематографу». 4 липня того ж року акторка відзначила столітній ювілей у художній галереї ACE в Беверлі-Хіллз. Серед гостей були присутні Джеймс Камерон з дружиною Сьюзі Еміс, Френсіс Фішер, Ширлі Маклейн і Том Арнольд.[1]

Глорія Стюарт померла у віці 100 років від дихальної недостатності 26 вересня 2010 в своєму будинку в Лос-Анджелесі.[2][3]