Титанік (фільм, 1997)

1996 року шукач скарбів Брок Лаветт і його команда опускаються на дно Атлантичного океану на особливих глибоководних субмаринах і досліджують затонулий лайнер Титанік. На глибині знайдено сейф, у якому, як вони припускали, мав бути легендарний скарб. Знахідку підняли на поверхню й відкрили, але виявили самі лише документи. Серед них знайдено добре збережений портрет, зроблений олівцем і датований 14 квітня 1912 року. На малюнку, підписаному ініціалами JD, зображено вродливу оголену дівчину, що лежить на дивані. Дослідники помітили, що на шиї дівчини зображено діамантове кольє «Серце океану» — саме той скарб, який вони й шукають.

Тим часом Роуз Доусон Келверт (дівоче ім'я: Роуз Дьюїтт Б'юкейтер), літня, але ще сповнена життєвої енергії 101-річна жінка звертає увагу на повідомлення телеканалу CNN про цю експедицію та бачить по телевізору портрет оголеної жінки. Вона телефонує мисливцю за скарбами Броку Лаветту і повідомляє йому, що знає про діамант «Серце океану» і про те, ким є та вродлива молода дівчина на портреті: «О, так. Ви не повірите, адже це я». Роуз у супроводі своєї онуки Ліззи Келверт вилітає до місця занурень на науково-дослідне судно «Академік Мстислав Келдиш», яке використовується Лаветтом і його командою, та починає розповідь про останні події на Титаніку, свідком яких вона була.

Титанік у порті Саутгемптона. Оригінальна фотографія.

10 квітня 1912 року сімнадцятирічна Роуз опиняється на борту корабля в каютах першого класу разом з матір'ю на ім'я Рут Дьюїтт Б'юкейтер і нареченим — промисловцем Каледонієм (Келом) Гоклі. Хоча Роуз не бажала, щоби Каледоній став її чоловіком, проте її мати дуже прагнула цього шлюбу, зважаючи на скрутне фінансове становище їхньої родини. Тим часом Джек Доусон, безхатній художник, разом зі своїм найкращим другом Фабріціо де Россі виграють у покер квитки третього класу на судно — і опиняються на борту того ж лайнера.

Роуз, страждаючи від нав'язаного шлюбу, хоче вчинити самогубство: стрибнути в океан з корми судна. На щастя, Джек вчасно помітив це і зупинив її. Їх помітили члени команди Титаніка, які спочатку вважали, що відбувається насильство. Роуз пояснює їм, що це був нещасний випадок, Каледоній дякує Джекові та запрошує його повечеряти з ними наступного вечора в ресторані першого класу на нижній палубі.

Між Джеком і Роуз зав'язується дружба: він показує їй свій альбом із художніми роботами. Їх стосунки стають глибшими, коли вони залишають пасажирів першого класу під час обіду й утікають до кают третього класу, де в самому розпалі відбувається святкування. Там вони зустрічають Фабріціо Де Россі і Томмі Райана, друзів Джека.

Портрет оголеної Роуз із діамантом «Серце Океану». Насправді намальований самим Джеймсом Кемероном, саме його руку видно у фільмі[8].

Джек закохується в Роуз, але з того часу, як Каледоній і Рут дізнаються, де була дівчина, вони доручають охороні кают першого класу не впускати Джека до них. 14 квітня за допомогою Фабріціо та Томмі Джеку вдалося прокрастися на верхню палубу та поцупити пальто й капелюха, що й дозволило йому перебувати на палубі, не викликаючи підозри. Розмова з Роуз ні до чого не призводить, але пізніше Роуз зустрічає Джека на носі корабля. Вони, обійнявшись, дивляться на захід Сонця, останній для багатьох на кораблі. Трохи пізніше Роуз освідчується Джекові та просить, щоб він намалював її портрет — вона хоче позувати оголеною, лише з діамантом «Серце океану» на шиї; вона ховає картину разом з діамантом до сейфу. Спайсер Лавджой, охоронець Каледонія, помічає Джека й Роуз разом і починає переслідувати їх, але втрачає слід біля входу в котельню. Перейшовши котельню, пара опиняється у вантажному відсіку, де зливається в обіймах у одному з автомобілів, який стояв у трюмі.

Тим часом, капітан Едвард Джон Сміт ігнорує численні попередження про айсберги на шляху судна, — і вночі, за наполяганням виконувача обов'язків директора «White Star Line» Джозефа Брюса Ісмея, Титанік перетинає води на великій швидкості. О 23:40 двоє спостерігачів бачать айсберг прямо перед Титаніком. Попри зусилля команди й інженерів, судно зачіпає айсберг — і вода починає надходити до відсіків корабля.

Каледоній знаходить картину в своєму сейфі та здогадується, що Джек і Роуз закохані одне в одного. І тільки-но вони прибувають до Каледонія, щоб повідомити про аварію, він звинувачує Джека в крадіжці діаманта, оскільки за його наказом Лавджой підкинув алмаз до кишені пальта Джека, і наказує одному з поліцейських надягти на нього наручники і замкнути його в кімнаті. Попри шанс урятуватися з потопаючого корабля разом зі своєю матір'ю в рятувальній шлюпці, Роуз тікає на пошуки Джека. Виконавчий директор компанії «Harland and Wolff» і конструктор Титаніка Томас Ендрюс пояснює їй, як дістатися до кімнати, де перебуває Джек. Коли Роуз знаходить його, він просить покликати кого-небудь на допомогу. Роуз зустрічає двох чоловіків, але вони відмовляються допомогти. Тоді дівчина бере пожежну сокиру та звільняє Джека, розбиваючи наручники, у той час як кімнату, де вони перебувають, починає повільно затоплювати вода.

Джек і Роуз дістаються великої сходової клітки, де перебувають інші пасажири, що намагаються пробратися на рівень вище, але стюард перекриває їм дорогу ґратами. Джек і Роуз залишають натовп і прямують до меншої сходової клітки, де вони зустрічають Фабріціо й Томмі: але й тут ворота замкнені, а члени екіпажу не дозволяють їм пройти. Джеку і його друзям все-таки вдається прорватися до верхньої палуби, де Каледоній шукає Роуз.

На палубі офіцери Титаніка не дозволяють чоловікам сідати в рятувальні шлюпки, але Роуз відмовляється відпливати без Джека. Фабріціо та Томмі йдуть, щоб перевірити інший бік, а Джек і Каледоній тимчасово об'єднуються, щоб переконати Роуз сісти в шлюпку, що вона й робить після недовгих умовлянь. У той час як вони намагалися переконати її, Каледоній віддав своє пальто Роуз, аби вона зігрілася, забувши, що він поклав діамант у кишеню. Тільки-но рятувальна шлюпка починає спускатися на воду, Роуз розуміє, що вона не може залишити Джека і вискакує зі шлюпки назад на судно. Роуз і Джек зустрічаються на Великих Сходах, неподалік від Лавджоя та Каледонія. У відчаї Каледоній хапає пістолет Лавджоя і починає переслідувати Джека й Роуз сходами вниз, стріляючи в них. У Каледонія закінчуються патрони, коли Джек і Роуз опиняються в ресторані. Він припиняє переслідувати їх, коли бачить, що приміщення майже затоплено.

Джек і Роуз знову шукають шлях на верхню палубу. Вони намагаються врятувати хлопчика, але марно — він помирає разом зі своїм батьком. На їхньому шляху опиняються інші замкнені ворота. Стюард намагається відкрити ґрати, але впускає ключі і тікає. Джек дістає ключі і відкриває ворота за мить до того, як вода повністю заливає коридор.

Тим часом палубу починає затоплювати, і залишаються тільки дві рятувальні шлюпки лівого борту. Перша шлюпка вже готова для спуску, у той час як друга перевернута догори дном. Каледоній заплатив за місце у першому човні, а Томмі й Фабріціо намагаються пробратися до човна самостійно. Перший офіцер Вільям Мердок, який відповідає за спуск шлюпки, в паніці погрожує стріляти в будь-якого чоловіка, який спробує зійти до човна — він призначений лише для жінок і дітей. Коли Каледоній намагається пройти на своє місце, офіцер не дозволяє йому сісти та кидає хабар йому в обличчя. Натовп підштовхує Томмі до човна, і Мердок стріляє в нього. Офіцер розуміє, що вбив невинного, і вчиняє самогубство, вистріливши собі в голову.

Каледоній підбирає на кораблі маленьку дівчинку і, сказавши, що він батько-одинак, потрапляє на шлюпку. Рятується від загибелі також Ісмей. У цей час вода вже досягає палуби теплохода й оркестр починає грати останню пісню «Nearer, My God, to Thee». Багато людей втрачають надію на порятунок і чекають своєї смерті: капітан Сміт замикається на капітанському містку, Томас Ендрюс залишається в курильній залі, а сім'ї повертаються назад до кают, літня пара лежить на ліжку бачачи як вода заповнює їхню каюту, мама читає дітям казку, щоб вони заснули, розуміючи, що вони уже не прокинуться, каюта Роуз заповнюється водою та плавають картини. Офіцери намагаються спустити на воду останню шлюпку, коли вода вже досягає Великих Сходів. Востаннє ми бачимо капітана Сміта в той момент, коли вода видавлює скло і затоплює капітанський місток.

Каледоній бачить, що човен вже повний і більше нікого не витримає, та починає відбиватися від людей веслом. Фабріціо гине від падаючої димової труби під час спроби пробратися на човен.

Джек і Роуз тим часом пробиваються до верхньої палуби, але виявляють, що рятувальних шлюпок більше не залишилося. Не маючи інших варіантів порятунку, вони прямують до самісінького кінця кормової частини корабля, яка залишатиметься над водою найдовше. Великі сходи занурюються під воду, а скляний купол не витримує тиску води, тріскає і вода затоплює весь зал. Усі люди, що були там, гинуть. Вода затоплює коридор першого класу, руйнуючи двері та інші меблі. Судно нахиляється так, що з води виринають гвинти корабля. Джекові й Роуз стає важко йти, Отець Байлс молиться про спасіння душ пасажирів лайнера. Деякі з 1500 переляканих пасажирів і членів команди ризикують і стрибають з корабля, бажаючи доплисти до рятувальних шлюпок, але більшість гине у крижаній воді океану.

Судно нахиляється настільки сильно, що будь-хто, хто не тримається за закріплені предмети або частини судна, скочується з палуби у воду. З полиць починає падати посуд. Люди з великою швидкістю скочуються вниз, а разом з ними стільці. Посуд починає падати швидше. Крісло, в одній із кают, перекидається падаючи на стіл, який у свою чергу падає на ліжко і тягне його до низу. Корма підіймається все вище і вище. Люди на рятувальних шлюпках відпливають подалі від корабля. Чутно звуки биття посуду та гуркіт меблів. Люди стрибають у воду. Дехто вдаряється у гвинти корабля і помирає. Моллі Браун у шлюпці спостерігає за всім цим говорячи «Боже Правий». Відбувається коротке замикання, й усе освітлення на кораблі гасне. Через мить судно під власною вагою ламається навпіл. Корпус тріскає, від нього розлітаються дрібні уламки. Люди падають у середину корабля. Корма з величезною швидкістю падає в низ здіймаючи великі хвилі. Проте дві його половини все ще з'єднані одна з одною кілем, тому корабель починає йти під воду вертикально. Джек і Роуз у цей час перебувають на вершині корми. Люди не мають сили триматися за поручні і падають в низ. Дехто вдаряється об предмети, а дехто падає один на одного. Але врешті-решт судно повністю занурюється у воду й усі, хто досі утримувався на ньому, опиняються у водах Північної Атлантики.

Джеку вдається знайти шмат дерев'яної обшивки, і він допомагає Роуз піднятися на неї. Але тут він розуміє, що двом на ній не вистачить місця. Час минає, але допомога не приходить. Крики стихають, чутно лише стогін і плач тих, хто ще не замерз на смерть у крижаній воді. Джек вимагає в Роуз обіцянку: вона мусить зробити все, аби вижити.

Діамантове кольє «Серце океану»

Настає тиша, і Роуз лягає на спину, хриплим голосом наспівуючи пісню, яку Джек співав їй. Одна з рятувальних шлюпок (номер 14) вирішує повернутися, щоб знайти кого-небудь із тих, хто вижив. Роуз чує віддалені крики і повертається до Джека, намагаючись розбудити його. Тут дівчина розуміє, що сталося найгірше — Джек замерз у холодній воді i помер. Вона ридає, бажаючи померти з ним, але згадує про свою останню обіцянку. Крізь сльози Роуз повторює: «Я ніколи не здамся, я обіцяю», — і відпускає його холодні пальці з рук — Джек занурюється в океан. Вона намагається кричати, щоб привернути увагу човна, але голос у неї зовсім пропав. Тоді дівчина бере свисток з тіла найближчої людини і, зібравшись із силами, дме у нього — її помічають і садять у шлюпку.

Ті, кому пощастило вижити, чекають у шлюпках на лайнер Карпатія, який незабаром має прибути до місця аварії й підібрати їх. На палубі Карпатії Роуз називає себе Роуз Доусон, пов'язуючи таким чином своє життя з Джеком назавжди. Після прибуття до Нью-Йорка Роуз виявляє в кишені пальта «Серце океану», яке Каледоній поклав туди, коли судно почало тонути.

1996 року вже підстаркувата Роза йде на палубу Келдиша, і глядачі бачать, що вона весь час зберігала «Серце океану». Ніким не помічена, вона виходить на палубу корабля і, зібравшись із силами, кидає діамант у темну Атлантику, де лежить її остання пам'ять про Джека. Вона вирішила, що місце діаманта — поруч із Титаніком.

У кімнаті Роуз глядачі бачать її фотографії, на одному зі знімків дівчина сидить на коні на пристані в Санта-Моніці — вони з Джеком мріяли побувати там разом. Роуз лягає в ліжко і спокійно поринає в темряву.

А в цей час перед глядачем постає кістяк Титаніка на дні океану. Зруйнований корпус раптово змінюється і стає таким, яким він був під час своєї першої та останньої подорожі. Стюард відчиняє двері від прогулянкової палуби до Великих Сходів, де всі, хто загинув на судні тієї ночі, посміхаються й вітають Роуз. На верхньому прольоті сходів Джек дивиться на годинник так, як він робив це раніше, коли чекав на Роуз. Годинник показує 02:20, тобто, наступну хвилину після загибелі корабля. Джек повертається і, посміхаючись знову молодій Роуз, подає їй руку. Вони цілуються, і натовп їх вітає, після чого картинка зникає за титрами, які супроводжуються піснею «My Heart Will Go On» у виконанні Селін Діон.

• Андрій Федінчик — Джек Доусон
• Юлія Перенчук — Роуз ДеВітт Букейтер
• Дмитро Лінартович — Кел Гоклі
• Василь Мазур — Капітан Сміт
• Михайло Кришталь — Мердок
• Микола Боклан — Брюс Ісмей
• Михайло Жонін — Томас Ендрюс
• Валентина Гришокіна — Стара Роуз
• Петро Сова — Чарльз Лайтоллер
• Ірина Яценко — Рут ДеВітт Букейтер
• Людмила Суслова — Моллі Браун

А також: Михайло Тишин, Юрій Висоцький, Сергій Солопай та інші.

Існує два варіанти багатоголосого закадрового озвучення фільму: студії «1+1» та телекомпанії «Новий канал».

Джеймс Камерон у 1986

• Режисер: Джеймс Камерон
• Сценарист: Джеймс Камерон
• Продюсери: Джеймс Камерон, Джон Ландау, Памела Іслі, Грант Хілл, Шарон Манн
• Композитори: Джеймс Горнер, Арчібальд Джойс, Вольфґанґ Амадей Моцарт, Пол Лінке, Фелікс Гун, Фред Фішер, Френсіс Попі, Жак Оффенбах, Йоганн Штраус
• Оператор: Рассел Карпентер
• Монтаж: Конрад Бафф IV, Джеймс Камерон, Річард А. Харріс
• Звук: Гері Райдстром, Том Джонсон, Гері Саммерс, Марк Улано
• Спецефекти: Роберт Легато, Марк А. Ласофф, Томас Л. Фішер, Майкл Канфер
• Підбір акторів: Малі Фінн
• Художники-постановники: Пітер Ламонт, Майкл Форд
• Декоратор: Майкл Форд
• Грим: Тіна Ерншоу, Грег Канном, Саймон Томпсон
• Художник по костюмах: Дебора Лінн Скотт

Джеймс Камерон уперше замислився про можливу кінопостановку 1987 року, коли на телеканалі National Geographic подивився документальний фільм про лайнер Титанік. Але всерйоз взявся за підготовку сценарію для майбутнього фільму тоді, коли його найкращий друг Льюіс Ебернеті (який також знявся в фільмі у ролі Льюїса Бодіна) на день народження режисера подарував йому свою працю про Титанік. До 1994 року Камерон написав 167-сторінковий сценарій, а на початку 1995 року запропонував його кінокомпанії 20th Century Fox, яка виділила на стартові витрати 3 мільйони доларів. На студії Digital Domain, що належить Джеймсу Камерону, ще до початку зйомок було створено комп'ютерну анімацію аварії корабля, яку згодом було використано у фільмі.

Щоб ближче познайомитися з головним об'єктом свого майбутнього фільму, Камерон у вересні 1995 року особисто здійснив 12 занурень до Титаніка на батискафах Мир-1 і Мир-2 з борту російського науково-дослідного судна Академік Мстислав Келдиш, також пізніше задіяного у фільмі. А брат режисера, Майкл, інженер за професією, розробив систему підводних камер для зйомок екстер'єру та інтер'єру затонулого лайнера: під час кожного занурення зйомки тривали лише по 15 хвилин через обмежену кількість плівки, яку вміщувала камера.

Вирішивши, що головною сценою, через яку глядачі підуть на фільм, буде катастрофа корабля, Джеймс Камерон запросив для створення спецефектів 17 студій. Провідною серед них стала Digital Domain, у котрій під керівництвом майбутнього лауреата премії Оскар Роберта Легата створювали візуальні ефекти до фільму.

Зйомки фільму почалися 16 вересня 1996 року, початковий бюджет тоді становив 110 мільйонів доларів. Для зйомок фільму було збудовано нову студію на узбережжі міста Розаріто, Мексика, за 40 кілометрів на південь від державного кордону з США. У водах величезного басейну було споруджено макет корабля майже в натуральну величину. Фінальна модель створеного корабля сягала 231 метра в довжину, тоді як справжній лайнер був лише на 34 метри довший. Але попри грандіозний розмах декорацій, кількість повторюваних компонентів корабля (таких як вікна) було зменшено, а деякі деталі були змодельовані лише на 90 %. Також під час знімального процесу замість вертольотів було вирішено задіяти 50-метровий кран, поставлений на рейки. Усе було зроблено з метою зменшення витрат.

Під час зйомок масових сцен актори були одягнені в костюми, обвішані датчиками для «захоплення руху». Творці фільму скористалися послугами лише сорока осіб. Під час зйомки людей, що падають з корабля, використано змодельовану на комп'ютері воду. Це дозволило зробити зіткнення з нею драматичнішим. Для зйомки сцени, де дельфіни пливуть перед кілем корабля, застосовували як дресованих ссавців, так і їх комп'ютерні моделі, яких створено та накладено на основний відеоряд студією Hammerhead Productions. А сам айсберг, з яким зіткнувся Титанік, було зроблено з піноутворювача, вкритого скловолокном і воском.

Зйомки картини, які тривали близько 7 місяців, закінчились 23 березня 1997 року. Проте вчасно підготувати фільм до виходу на екрани (який було призначено на липень того ж року) не вдалося. У Голлівуді почали поширюватися чутки про те, що з Титаніком може повторитися така ж ситуація, як і з фільмом Ворота раю (1980), тривалість якого свого часу довелося скоротити. Фінальний бюджет Титаніка зріс до 200 мільйонів доларів, що зробило його найдорожчим фільмом в історії (станом на 1997 рік). Дистриб'ютор 20th Century Fox для покриття величезних витрат був змушений запросити до співпраці іншу компанію — свого конкурента Paramount Pictures, внаслідок чого в Північній Америці прокатом опікувалася Paramount Pictures, а в решті світу — 20th Century Fox.

Представники Paramount Pictures, ознайомившись зі стрічкою Камерона, звернули увагу на занадто велику тривалість фільму (понад 3 годин) і на неймовірні витрати на зйомки. У них виникли сумніви з приводу режисерських здібностей Камерона, який захищав свій фільм і попереджав, що зовсім не збирається скорочувати його тривалість — хоча були часи, коли він сам сумнівався в успіху Титаніка.

Фільм Титанік мав феноменальний успіх у прокаті. Стрічка вийшла в прокат у США і Канаді 19 грудня 1997 і за перший день зібрав 8 658 814 доларів США, а за перший вік-енд — 28 638 131. Надалі збори ще більше зросли і сягнули 124 152 693 у Новий рік. Стрічка трималася на першій позиції в Північноамериканському бокс-офісі 15 тижнів поспіль, що є рекордом (Іншопланетянин (1982) протримався 16 тижнів, але не поспіль). У березні 1998 він став першим фільмом в історії, світові збори якого досягли 1 мільярда дол. США[10]. Фільм був у прокаті аж до 1 жовтня 1998 року. Загальні збори в США і Канаді сягнули 600,7 млн, що становить приблизно третину від загальносвітових зборів. У світі картина зібрала 1,8 млрд доларів, ставши найкасовішим фільмом в історії (подвоївши попередній рекорд) і залишалася ним протягом дванадцяти років, поки 2010 року це досягнення перевершив фільм Аватар, також знятий Камероном.

Нижче перелічено 10 країн із найбільшими зборами[3]:

• США, Канада: 600,788,188 $ (32,6 % від загальносвітових зборів)
• Японія: 201 389 568 $
• Німеччина: 129 974 110 $
• Франція: 129 127 181 $
• Велика Британія: 114 063 718 $
• Бразилія: 70 460 123 $
• Італія: 67 953 353 $
• Іспанія: 44 103 989 $
• Китай: 43 928 666 $

…

Загалом: 1 843 201 268 $

В 2012 Титанік був перевиданий у 3D форматі. Вартість конвертації склала 18 млн. дол. Загалом фільм дозібрав 342 171 034 $[7], таким чином загальні збори фільму досягли 2 185 372 302 доларів США[3]. Найбільш успішним перевидання було у Китаї, де було зібрано 105 млн. $.

Фільм зібрав загалом позитивні відгуки кінокритиків і простих глядачів. На сайті Rotten Tomatoes Титанік отримав рейтинг 88 % (161 оглядів) від кінокритиків і 69 % від простих відвідувачів сайту.[11] На сайті Metacritic фільм також отримав досить непогану оцінку від кінокритиків (74 бала зі 100 на основі 34 оглядів) і від простих глядачів (7,7 з 10).[12] Оцінка глядачів на сайті IMDB — 7,6 балів з 10. Відомий кінокритик Роджер Іберт оцінив фільм у 4 бали з 4 можливих і поставив Титанік у першу десятку найкращих фільмів 1997 року[13].

Саундтрек до фільму був написаний американським композитором Джеймсом Горнером і складається з двох альбомів.

Titanic: Music from the Motion Picture
Саундтрек-альбом
Композитор	Джеймса Горнера
Виконавець	Джеймс Горнер
Дата випуску	18 листопада 1997
Записаний	1996-1997
Жанр	Саундтрек
Тривалість	72:29
Лейбл	Sony Classical
Продюсер	Джеймс Камерон[14] і Джон Ландау[14]
Професійні огляди	• Allmusic [15]  • Filmtracks [16]

Перший альбом Titanic: Music from the Motion Picture був виданий лейблом Sony Classical 18 листопада 1997. На хвилі величезного успіху фільму, альбом посів перші місця в чартах більше 15 держав, було продано понад 30 млн копій[17], потрапивши таким чином до найбільш продаваних у світі альбомів. Альбом містить заголовну пісню My Heart Will Go On у виконанні Селін Діон, музику до якої написав Джеймс Горнер, а слова — американський автор пісень Вілл Дженнінгс. Пісня також мала колосальний успіх та стала хітом Селін Діон, одним з найпопулярніших за всю історію музики і світовим лідером продажів 1998 року. Пісня також отримала премії Оскар, Золотий глобус (як найкраща пісня до фільму) і кілька нагород премії Ґреммі. Вокальну партію до семи треків виконала норвезька співачка-сопрано Сіссель Ширшебо.

Back to Titanic
Саундтрек-альбом
Композитор	Джеймса Горнера
Виконавець	Джеймс Горнер
Дата випуску	25 серпня 1998
Записаний	2 лютого - 9 липня 1998
Жанр	Саундтрек
Тривалість	79:05
Лейбл	Sony Music
Продюсер	Джеймс Горнер
Професійні огляди	• Allmusic [18]

Другий альбом Back to Titanic був виданий 25 серпня 1998. Він містить деякі невидані раніше записи а також ремікс-версії треків з діалогами з фільму. Після успіху першого альбому Джеймс Горнер вирішив створити нову збірку яка б безпосередньо представляла «душу» його музики до цього фільму. В альбом також був включений християнський хорал Nearer, My God, to Thee який звучить у фільмі.

Back to Titanic хоч і не досяг успіху попереднього альбому але все ж мав комерційний успіх, особливо зважаючи на те що він вийшов за вісім місяців після фільму. Він досяг 2-го місяця в чарті Billboard 200 і отримав статус платинового в США з продажами більше 1 млн копій.[19]

Загалом фільм Титанік здобув 91 нагороду та ще 50 номінацій залишилися без нагород[20]. На премію Оскар фільм було висунуто у 14 номінаціях, в 11 з яких переміг. Титанік є рекордсменом за кількістю отриманих Оскарів разом із такими фільмами як Бен-Гур (1959) та Володар перснів: Повернення короля (2003), а також є рекордсменом за кількістю номінацій на Оскар разом із фільмом Все про Єву (1950). Нижче перелічено найважливіші нагороди.

Джеймс Камерон замислився про конвертацію картини в 3D ще 2005 року, однак тоді в усьому світі було не більше 85 цифрових екранів[21]. 24 липня 2009 року Джеймс Камерон, представляючи на фестивалі San Diego Comic-Con International свою стрічку Аватар, оголосив, що має намір перевести Титанік (на той час — найуспішніший фільм усіх часів) у 3D-формат[22][23]. Вартість конвертації становила 18 млн. дол.[7], а робота тривала близько 60 тижнів — більше, ніж власне зйомки[24]. Зміни торкнулися лише технічної частини, не було змінено жодного кадру, окрім зоряного неба в одній з фінальних сцен (де Роуз, героїня Кейт Вінслет, лежить на дошці посеред океану й дивиться на небо), яке в оригінальній версії, не відповідало тому, що насправді могли бачити пасажири Титаніка в ніч на 15 квітня 1912 року[21]. Світова прем'єра 3D-версії відбулася 28 березня 2012 в Лондоні, у широкий прокат фільм вийшов 4 квітня[6], в Україні — 5 квітня[25]. Перевидання Титаніка було присвячено 100-й річниці загибелі легендарного британського лайнера[26].

Картина повернула гроші, витрачені на конвертацію у 3D. За перший прокатний тиждень вона зібрала 35 млн. $. За даними кінокомпанії Fox, в перший прокатний вік-енд фільм здобув першість у прокаті Великої Британії, Німеччини, Італії, Австрії та Швеції[27]. Загалом Титанік у 3D-релізі зібрав 342 млн. $[7], таким чином загальні збори фільму досягли 2,1 мільярда доларів США[3].

• Привиди безодні: Титанік — документальний фільм Джеймса Камерона, випущений у 2003 році.

• Офіційний сайт (англ.)
• Титанік на сайті IMDb (англ.)
• Титанік на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Титанік на сайті Metacritic (англ.)
• Титанік на сайті Box Office Mojo (англ.)
• Титанік на сайті Kino-teatr.ua
• Титанік на сайті Multikino
• Titanic 3D Re-Release Official Trailer на YouTube

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.