Глухенька Наталія Олександрівна

Наталія Олександрівна Глухенька (нар. 29 жовтня 1909(19091029), Клинці, Чернігівська губернія пом. 2002) — українська мистецтвознавиця, дослідниця і популяризаторка петриківського розпису. Кандидатка мистецтвознавства (1964), член НСХУ (1961).

Глухенька Наталія Олександрівна
Народилася 29 жовтня 1909(1909-10-29)
Клинці, Суразький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла 2002
Діяльність мистецтвознавиця
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавстваd

Біографія

Народилась 29 жовтня 1909 року в місті Клинці Чернігівської губернії (тепер Брянська область, РФ) у родині вчителів. Батько походив з козацького роду, прапрадід був писарем на Січі.

У 1927 році закінчила Київську художньо-індустріальну профшколу за спеціальністю «малярство». У 1931 році закінчила педагогічний факультет Київського художнього інституту як мистецтвознавець у галузі народно-декоративного мистецтва (педагоги з фаху Ф. Кричевський, М. Гельман).

З 1931 по 1935 рік працювала у Дніпропетровському художньому технікумі, у 1935–1941 роках — у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. В цей період постійно бувала у Петриківці та навколишніх селах, знайомилась з місцевими традиціями малярства, а також займалася систематизацією і популяризацією його як частини світової культури.

У роки Німецько-радянської війни працювала на будівництві. Нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років».

З 1945 року присвячує себе науковій діяльності, головним напрямом якої швидко став петриківський розпис. Наталія Глухенька приділяла велику увагу старшим майстрам петриківської школи Тетяні Паті, Ірині Пилипенко, Надії Тимошенко, Ганні Ісаєвій, Федору Панко, а також Петриківській школі декоративного живопису під керівництвом Тетяни Пати. У її виданнях прізвища народних майстрів займали високе місце як корифеї національної культури. Поруч з дослідженням і пропагуванням петриківського промислу, брала безпосередню участь в організаційних і творчих справах[1]. Саме вона ввела традицію, коли кожен майстер має підписувати свій твір.

У 1964 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Застосування українського орнаменту села Петриківка в художній промисловості».

У складі Українського товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами допомагала організовувати пересувні виставки народних митців України за кордоном.

Публікації

Наталія Глухенька є авторкою понад 200 друкованих праць. Десятки її наукових досліджень увійшли в Енциклопедію сучасної України.

Основні видання:

  • Петриківські майстри декоративного розпису (Київ, 1959)
  • Петриківські декоративні розписи (Київ, в-во Мистецтво, 1965)
  • Пата Тетяна (Київ, в-во Мистецтво, 1973)
  • Петриківка (Дніпропетровськ, в-во Промінь, 1975)
  • Федір Панко (Київ, в-во Мистецтво, 1978)

Вибрані статті: «Петриковская роспись по фарфору и стеклу», «Народна творчість та етнографія», «Дніпропетровські народні умільці», «Пошуки неповторної краси», «Вишиване диво», «У дзвінких кольорах Петриківки», «Живе у народі краса», «Нашого цвіту по всьому світу».

Примітки

  1. Людмила Тверська. Історія периківського розпису[недоступне посилання з липня 2019].

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.