Пата Тетяна Якимівна
Тетяна Якимівна Пата (20 лютого 1884 — 7 грудня 1976) — українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужена майстриня народної творчості УРСР з 1962 року.
| Тетяна Якимівна Пата | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Поштові марки на честь Тетяни Пати | ||||
| При народженні | Тетяна Мартиненко | |||
| Народження |
20 лютого (3 березня) 1884 Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 7 грудня 1976 (92 роки) | |||
| Петриківка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Петриківка | |||
| Національність |
 українка | |||
| Країна |
 Російська імперія → УНР →  СРСР | |||
| Жанр | Декоративно-ужиткове мистецтво | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Напрямок | Петриківський розпис | |||
| Покровитель | Дмитро Яворницький | |||
| Вплив на |
Федір Панко Василь Соколенко Марфа Тимченко Віра Клименко-Жукова Віра Павленко Ганна Павленко-Черниченко Пелагея Глущенко Ганна Ісаєва Явдоха Клюпа Марія Шишацька Надія Шулик Іван Завгородній Галина Пруднікова Олександра Пікуш Зоя Кудіш | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Життєпис
Народилася в бідній багатодітній селянській родині Якима Мартиненка на Катеринославщині.
Тетяна Пата з 14 років заробляла на хліб тим, що ходила по хатах і розписувала квітами димоходи печей.
1913 року до Петриківки приїздила петербурзька художниця Євгенія Евенбах. Зацікавившись творчістю Пати, копіювала її малюнки та запрошувала переїхати до столиці. Проте мисткиня не погодилася залишити рідне село, з якого черпала натхнення, сюжети для творів. Це був час її творчого розквіту.
Подальший успіх майстрині визначила зустріч з істориком і етнографом Д. І. Яворницьким. З його допомогою «цибулька» і «кучерики» вибралися за поріг петриківського будинку і пішли дивувати світ. Яворницький сприяв громадському визнанню творів Тетяни Пати як справжніх цінностей народного мистецтва. У 20-х роках на замовлення Дніпропетровського краєзнавчого музею, який очолював тоді Яворницький, Пата виконала килим та два ескізи розпису димоходу, які нині зберігаються у фондах.
В останні роки життя художниця створила серію нових малюнків, які увійшли до альбому «Тетяна Пата» (1973), оформляла книги, художні листівки.
Визнання
1950 року стала членкинею Спілки художників України.
1962 присвоєне звання почесного майстра народного мистецтва УРСР.
Нагороджено медаллю «За трудову відзнаку» та орденом Трудового Червоного Прапора.
Спогади
Багаторічний директор фабрики петриківського розпису «Дружба» Федір Панко згадував
 |
Тетяна Якимівна мені розказувала, що молодою була така гаєна (тобто непосидюча, любителька витівок). Якось батьки поїхали в Полтаву на ярмарок, а вона надумала розмалювати зовні хату. Намалювала соняшники від призьби до самої стріхи. Відійшла, глянула: стріха на соняшниках лежить, а хати наче й немає.
Але ось повертаються батько з кумом, звичайно ж, напідпитку. Батько: "Тпру! Кум, а де це ми?". Кум підійшов до хати, довго дивився, потім до нього дійшло: «Так воно ж намальоване!» |
 |
Вшанування пам'яті
- У місті Дніпро існує вулиця Тетяни Пати
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Тетяна Пата. Альбом. Київ, Мистетцво, 1973.
- Глухенька Н. О. Майстер розпису Тетяна Пата. // «Народна творчість та етнографія». 1977, № 4.
- Інформація на сайті Рідна Україна