Гельман Макс Ісайович

У 1916—1917 роках навчався в школі Товариства заохочування мистецтв у Петрограді, у 1921—1922 роках — у Вищих художньо-технічних майстернях (ВХУТЕМАС) в Москві, у 1922—1925 роках — у Вищому художньо-технічному інституті (ВХУТЕІН) в Ленінграді в майстерні О. Матвєєва.

У 1926—1964 роках викладав у Київському художньому інституті (від 1939 року — професор). Серед учнів: Костянтин Годулян, Галина Петрашевич, Оксана Супрун, Іван Зноба, Антоніна Тебенькова, Володимир Мілько, Лідія Трегубова, Марія Баринова.

Працював у галузі станкової скульптури.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського є особовий архівний фонд Макса Гельмана.

Його дружина, Трубецька Марія Володимирівна (1897—1976) — українська художниця, представниця школи Михайла Бойчука, книжковий графік та плакатист.

• Герма Карла Маркса (бетон) (1920).[1][2] — у співавторстві з М. Й. Шехтманом
• «Повітряний вартовий» (1929).
• «Будьоннівець» (1935).
• Пам'ятник Миколі Щорсу в Житомирі — у співавторстві з Петром Ульяновим та Бернардом Кратко
• «На кордоні» (1937).
• «Бойова подруга» (1945).
• «Вони воювали за Батьківщину» (1947).
• «Фашисти тут не пройдуть» (1947).
• «Проба сталі» (1961).
• Портрети:
  • письменників Миколи Терещенка, Ґео Шкурупія, Валер'яна Підмогильного, художника Юхима Михайліва,
  • актриси Марії Заньковецької (1957),
  • художника Федора Нірода (1966),
  • «Жанна» (1968),
  • поетеси Людмили Скирди (1970),
  • художника Георгія Якутовича (1974).
• Шевченківській темі присвячено:
  • конкурсний проект пам'ятника поетові для Харкова (тонованй гіпс, 1933),
  • барельєф «На панщині» (глина, 1938),
  • скульптурні композиції
    • «Т. Г. Шевченко в Петербурзі» (тонованй гіпс, 1939),
    • «Т. Г. Шевченко» (оргскло,1954).

Гельман був автором оригінальних скульптур спортсменів, установлених у 1930-х роках у Києві на стадіоні «Динамо». Це були бетонні статуї «Кидальник набою (гранати)» та «Тенісистка».

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. Словникова частина. — Т. 1. — С. 359.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 436.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 509.
• Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 152.
• Гельман Макс Ісайович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 154. — ISBN 5-88500-042-5.
• Гельман Макс Ісайович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 146. — ISBN 5-88500-071-9.
• Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. — К., 2002. — С. 98—99.
• Черный квадрат над Черным морем. Материалы к истории авангардного искусства Одессы. XX век. — Одеса: Друк, 2001. — С. 44-47. (рос.)

• Губарь О. Что известно о судьбах Екатерининской площади? // Вечерняя Одесса. — 2007. — 21 липня. — № 105—106.(рос.)
• «Києве мій» // Хрещатик. — 2002. — 15 травня. — С. 6.
• Янко Наталя. Гельман Макс Ісайович // Шевченківська енциклопедія