Головацький Микола Микитович

Народився Микола Микитович 5 березня 1912 року у місті Житомир в Україні. Трудову діяльність розпочав ще підлітком, був наймитом. З 1929 року працював секретарем комсомольської організації сільськогосподарської комуни «Комсомолія», пізніше головою робіткому машинно-тракторної станції. У 1932–1935 роках служив у Червоній армії. З 1936 року працював головою організації Осоавіахіму Панфіловського району Талди-Курганської області, пізніше — головою правління сільськогосподарської артілі «Червоний схід». З 1950 року був головою правління колгоспу «40 років Жовтня» Панфіловського району Талди-Курганської області (у період 1959–1967 років — Алма-Атинської області).

За роки керівництва колгоспом зарекомендував себе як умілим організатором і постійним новатором. При прийомі ним колгоспу, він був слабким та відсталим. З роками господарством перетворилось на школу з умілого використання резервів для збільшення виробництва зерна. З кінця 1950-их років колгосп переглянув структуру посівних, замінив низько урожайні сорти пшениці та більш продуктивні. Провідне місце зайняла кукурудза, завдяки якій колгосп став лідером у Казахстані, а з виробництва гібридів першого покоління — лідером усієї країни.

1966 року Микола Микитович отримав звання Героя Соціалістичної Праці, а 1971 року колгосп нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і занесене до Всесоюзної дошки пошани на ВДНГ СРСР та до «Золотої книги» Казахської РСР. 1985 року Головацький вдруге отримує звання Героя Соціалістичної Праці.

Був членом КПРС, делегатом 22-го з'їзду КПРС 1961 року[1] та 3-го Всесоюзного з'їзду колгоспників 1969 року, депутатом Верховної ради СРСР 6-го скликання (1962–1966) та 10-го скликання (1979–1984), членом ЦК КП Казахстану, депутатом Верховної ради Казахської РСР 11-го скликання (1985–1989).

За своє життя Головацький написав автобіографічну книгу «Людина на землі», в якій про себе писав так:

Пошел я в колхоз не в поисках личной выгоды, а со стремлением собственными руками и с товарищами своими делать красивую жизнь. Не только для себя, но для всех колхозников. Личное счастье — маленькое счастье. Счастье нашего колхоза, например, — это большое счастье

Двічі нагороджений званням Герой Соціалістичної Праці. Перший раз 23 червня 1966 року (№ 13867) за успіхи, досягнуті у збільшенні виробництва і заготівлі пшениці, кукурудзи та інших зернових і кормових культур та високо виробничому використанні техніки разом із врученням ордена Леніна (№ 370806). Вдруге це звання Головацький отримав 17 червня 1985 року за значні успіхи, досягнуті у розвитку сільськогосподарського виробництва, завчасного виконання планів 11 п'ятирічки з виробництва та продажу державі зерна, м'яса та іншої продукції разом із врученням ордена Леніна (№ 416710)[2]. Окрім цього Микола Микитович отримав ще 4 ордени Леніна, орден Жовтневої Революції, орден Трудового Червоного Прапора та низку медалей.

Про Головацького 1990 року було знято документальний фільм «Спілка господарів землі» («Союз хозяев земли»)[3].

На честь Головацького названо село імені Головацького Панфіловського району Алматинської області Казахстану (колишнє селище Молодіжний, збудоване для працівників колгоспу) та школу у цьому ж селі[4]. Тут знаходяться бронзовий бюст та меморіальний музей.

• Головацький Микола Микитович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
• http://www.nomad.su/?a=15-201203150014