Головко Дмитро Борисович
Дмитро́ Бори́сович Головко́ (нар. 5 травня 1976 — 6 червня 2015) — підполковник Збройних сил України.
| Головко Дмитро Борисович | |
|---|---|
.png.webp){kind=small} Підполковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
5 травня 1976 Орловка, Хохольський район, Воронезька область |
| Смерть | 6 червня 2015 (39 років) |
| Поховання | Бахмут |
| Alma Mater | Національний університет оборони України імені Івана Черняховського |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 |
| Формування |
|
| Війни / битви |
Українська миротворча місія в Іраку Війна на сході України |
| Нагороди та відзнаки | |
 Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України) | |
Життєпис
Народився у Воронезькій області РФ, виріс в Артемівську Донецької області, батько — інженер-металург, мама — кухар. Закінчив Артемівську ЗОШ № 12, 1995-го — Артемівський індустріальний технікум за спеціальністю «технічне обслуговування та ремонт обладнання вогнетривкої промисловості», 1999-го — Київський інститут сухопутних військ, опанував спеціальність «бойове застосування підрозділів спеціального призначення».
Службу проходив у 3-му полку спеціального призначення, пройшов шлях від командира групи до начальника служби повітряно-десантної техніки. Від серпня 1999-го — лейтенант, займав посаду командира групи спеціального призначення, з жовтня 2001 року — старший лейтенант, помічник начальника повітряно-десантної служби. Від лютого 2004-го — командир роти спеціального призначення. З липня того ж року — капітан, заступника командира батальйону із повітряно-десантної підготовки.
В 2004—2005 роках брав участь у миротворчій місії (Ірак) — заступник командира розвідувальної роти 7-ї окремої механізованої бригади, учасник бойових дій.
Продовжив службу у 3-му окремому полку спеціального призначення, заступник командира батальйону з повітряно-десантної підготовки. З вересня 2006 року по лютий 2009-го — майор, начальник служби повітряно-десантної техники. Звільнився у запас після закінчення строку контракту.
2009 року одружився вдруге, працював старшим зміни охорони (ТЦ «ТАРГЕТ»), по тому — директором АСК «Клінкер-Груп» у Харкові, займався будівництвом.
3 березня 2014 року мобілізований, 25 березня призначений начальником розвідки батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади; в травні-вересні був у зоні бойових дій, начальник розвідки батальйону Миколаївської аеромобільної бригади. 18 вересня звільнився з військової служби за сімейними обставинами — як батько п'ятьох дітей.
У травні 2015 року розпочав службу за контрактом — в Старобільську, старший оперуповноважений прикордонного оперативно-розшукового відділу «Станично-Луганське-2», Східне регіональне управління Державної прикордонної служби.
6 червня 2015-го загинув в ДТП за кермом «Кугуара» при виконанні службових обов'язків — місцем смерті вказуються Володарське та Станиця Луганська.
Без Дмитра лишилися батьки, брат, 14-річна донька та два 8-річних сини-близнюки від першого шлюбу, дружина Юлія та двоє дітей 2011 р.н. — син Михайло і донька Вероніка.