Голодомор у Казахстані (1932—1933)

Перший голодомор 1919—1922 років теж був страшним. Якщо у 1930-х роках за різними оцінками загинуло від 1,5 до 2 мільйонів чоловік, то в перший голодомор — близько одного мільйона чоловік. Таким чином впродовж 10—15 років радянської влади казахи втратили близько половини населення.

Верховна Рада України вже визнала Голодомор як геноцид проти українського народу і активно домагається міжнародного визнання. Казахстан у цьому напрямку не зробив ніяких кроків, але вчені та громадські діячі в країні визначають голод як «геноцид проти казахів». Такі дослідники, як Талас Омарбеков, вважають, що наявні історичні свідчення повністю підтверджують саме таке визначення: Голодомор навмисно призначався проти кочових казахів[2], За твердженням історика Талас Омарбекова, який одним з перших отримав доступ до архівних документів 1930 років ще за радянських часів, в результаті Голоду загинуло 2,3 мільйона казахів. Натомість російські історики на конференції в листопаді 2008 року, яка була присвячена українському Голодомору, назвали цифру в півтора мільйона чоловік.

Казахські інтелектуали стверджують, що казахи постраждали під час голодомору набагато більше за інші етнічні групи Казахстану, а в інших центральноазіатських республіках трагедії в таких нищівних розмірах не було. Казахські інтелектуали наполягають, що Голод не можна пояснити тільки лише провалом радянської політики колективізації. Багато хто з них сприймає Голод як акт геноциду. Але влада в Казахстані, судячи з усього, не поділяє цю точку зору[3] Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв у своїй книзі «Стратегія незалежності» пише:

….Питання про чисельність казахів-жертв голоду 1929 −1933 років, пов'язаних з ним епідемій і міграцій залишається поки що відкритим. Амплітуда думок з приводу кількості загиблих у ці роки коливається в межах від 1 мільйона 750 тисяч до 2 мільйонів 200 тисяч. Це означає, що під час колективізації загинуло від 42 до 49 відсотків корінного етносу. 1 мільйон 30 тисяч чоловік відкочували в роки голоду за межі республіки, з них 616 тисяч — безповоротно.

Силова політика держави наштовхнулася на запеклий опір народу. На боротьбу з режимом піднімалися все ширші верстви населення. Рух опору охопив весь Казахстан. У 1929–1931 роках мали місце понад 380 селянських бунтів і повстань, що охопили майже 80 тисяч чоловік. Великими з них були сузакське, іргизське, аксуйське, абралінське, адаєвське, каракумське та інші повстання. Всі вони придушувалися найжорстокішим чином регулярними військами Червоної армії…[4].

• Малий Жовтень
• Повстання в Казахстані (1929—1931)
• Голодомор в Україні (1932—1933)

• Геноцид по-кремлівському: казахстанський варіант

• Пианчола, Никколо. Сталинская «иерархия потребления» и Великий голод 1931–1933 гг. в Казахстане // Ab Imperio, vol. 2018 no. 2, 2018, pp. 80-116
• Conquest, Robert, «The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror — Famine», (Edmonton: The University of Alberta Press in Association with the Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1986).
• Sahni, Kalpana. Crucifying the Orient: Russian orientalism and the colonization of Caucasus and Central Asia. Bangkok: White Orchid Press, 1997
• Марта Олкут. Процесс коллективизации в Казахстане. «Русское ревю», 40, апрель 1981
• Коллективизация сельского хозяйства Казахстана. Т. 2. Алма-Ата, 1967, с.222.
• А.Кучкин. Советизация казахского аула. М., 1962.
• С.Пидхайни, т. 2, с.243.
• Hryshko, Vasyl, «Ukrains'kyi 'Holokast', 1933», (New York: DOBRUS; Toronto: SUZHERO, 1978).
• Давид Титиевский, Роберт Конквест. Жатва скорби: Overseas Publications, Interchange Ltd; London, England; 1988 ISBN 1870128 95 8
• СЕМЕНОВ Сергей Александрович (1893–1942) Роман «Голод» (1922) — о последствиях голода 1919.