Голіцинська Олена Гнатівна
Оле́на Гна́тівна Голіци́нська (дівоч. Рокитянська, нар. 29 грудня 1899, Ізюм, Харківщина — пом. 25 березня 1978, Ірвінгтон, Нью-Джерсі, США) — українська театральна акторка. Донька Ганни Борисоглібської.
| Голіцинська Олена Гнатівна | |
|---|---|
| Олена Гнатівна Рокитянська | |
 | |
| Псевдо | Лєна Голи́цинська, Брилинська |
| Народилася |
29 грудня 1899 Ізюм, Харківщина |
| Померла |
25 березня 1978 (78 років) Ірвінґтон, Нью-Джерсі, США |
| Діяльність | акторка театру |
| Відома завдяки | актриса Театру Української бесіди у Львові, Молодого театру у Києві |
| Alma mater |
Музично-драматична школа М. Лисенка Фундуклеївська жіноча гімназія |
| Мати | Г. Борисоглібська |
| Родичі |
С. Горст, сестра В. Калин, племінниця |
| У шлюбі з |
Є. Голіцинський Є. Брилинський |
Життєпис
Свої дитячі роки провела в Петрограді, а згодом у Києві, де виховувалась в пансіоні графині Левашової.
Ще малою дитиною бувала в Театрі Миколи Садовського, де на сцені виступала її мати. Під випливом побаченого в театрі вона разом зі своїми шкільними товаришами влаштовувала імпровізовані українські вистави, за що її ледве не вигнали з українофобного пансіонату.
В сімнадцятирічному віці закінчила Фундуклеївську гімназію, після чого поїхала в Одесу, мріючи про сцену і артистичну славу.[1]
Закінчила Київську музично-драматичну школу М. Лисенка.
1918 — актриса Молодого театру Леся Курбаса у Києві.
1920—1923 — працює у Театрі товариства «Українська Бесіда» у Львові.
1941—1944 — виступає у Львівському оперному театрі.
Як гість виступала на сцені «Березоля» на запрошення Леся Курбаса (1927)[2], Українського народного театру ім. І. Тобілевича (1930) і Театру ім. І. Котляревського у Львові (1938).
«В її репертуарі — героїчні ролі, зокрема у п'єсах В. Винниченка, Г. Ібсена, Ж.-Б. Мольєра. Також грала в класичних оперетах Й. Штраусса і Ф. Легара».[3]
Емігрувала до США. Понад двадцять років боролась з недугами, майже забута своїми прихильниками. «Єдина невідступна розрадниця» племінниця Валя Калин полегшувала болісні дні своїй рідній тітці і колишній опікунці.[4]
Пішла з життя в м. Ірвінгтон 25 березня 1978 року. Похована на цвинтарі св. Духа St. Betlehem у місті Істон, штат Пенсільванія.
Особисте життя
За першим шлюбом була одружена з Є. Голіцинським, українським дипломатом, очільником дипломатичної місії УНР у США, в Естонії та Латвії. У ролі весільного боярина Олену привів до Троїцької церкви в Києві для вінчання з Євгеном Голіцинським сам Лесь Курбас.[4]
За другим шлюбом — дружина інженера Є. Брилинського, викладача і господаря ліцейного маєтку.[5]
Ролі
- Другий учень («У пущі» Л. Українки, Молодий театр Леся Курбаса)
- Ангел («Різдвяний вертеп», Молодий театр)
- Марися («Молодість» Макса Гальбе, Молодий театр)
- Юм-Юм (оперета «Мікадо» А. Саллівана)
- Ілона («Циганське кохання» Ф. Легара)
- Теа Ельвстед («Гедда Габлер» Г. Ібсена)
- Нора («Нора», переклад А. Крушельницького «Лялькового дому» Г. Ібсена)
- Райна («Шоколадний воячок» (Людина і зброя) Б. Шоу)
- Марія Антонівна («Ревізор» М. Гоголя)
- Розі («Бій метеликів» Г. Зудермана)
- Бесса («Міс Гоббс», Джером К. Джером)
Примітки
- Олена Голіцинська // Театральне мистецтво: місячник театру і сцени. Випуск IX. — Львів. Грудень, 1922. — С. 11
- Наталя Єрмакова. Березільська культура. Історія, досвід. — К.: Фенікс, 2012
- Голицинська Олена / В. Д. Ревуцький // Енциклопедія сучасної України
- Китиця спогадів на могилу. Лена Голіцинська: артистка українських театрів / Йосип Гірнякsvoboda-news.com
- Іванис Василь Миколайович. Стежками життя. — Перемога, Кубань. — С. 118