Гонорій I
Гонорій I (лат. Honorius; †12 жовтня 638, Рим, Візантійська імперія) — сімдесятий папа Римський (27 жовтня 625—12 жовтня 638), походив з Кампанії, син консула Петронія. Вважається, що саме він запровадив відзначення свята "Воздвиження Чесного Хреста". За часів його понтифікату проводилась активна місіонерська робота в Англії.
| Гонорій I | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 625 — 638 | ||
| Попередник: | Боніфацій V | |
| Наступник: | Северин | |
| Народження: | ??? Кампанія, Візантійська імперія | |
| Смерть: | 12 жовтня 638 Рим, Візантійська імперія | |
| Релігія: | Католицька церква[1] | |
| Примітки | сімдесятий папа римський | |
| У миру | Гонорій | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Гонорій I підтримував монофелітство, христологічну єресь, за якою Ісус Христос мав дві основи: людську та божественну, проте одну волю та енергію. Монофеліти вважали, що самостійність людської волі зникла через її поглинення божественною волею.
Піддання анафемі
Через сорок років після своєї смерті Гонорій I був підданий анафемі на Третьому Константинопольському соборі як прихильник монофілітів. Анафема була проголошена папою Левом II. Гонорія I проклинали аж до XI століття. Противники непомильності папи на Першому Ватиканському соборі посилались на помилку Гонорія I.