Гоплітодром

Гоплитодро́м (др.дав.-гр. ὁπλιτόδρομος ὁπλιτόδρομος від ὁπλίτης «гопліт» і δρόμος — «біг») — у Древній Греції вид спортивних змагань: біг у бойових обладунках зі щитом. Входив у програму Панеллінських, у тому числі Олімпійських ігор.

Гоплітодром. Чорнофігурний вазопис з Киренаїки, за 323—322 до н. е. Лувр

Історія

Гоплітодром був доданий у програму Олімпійських ігор починаючи з 65-ї Олімпіади, що відбулась у 520 році до н. е., пізніше за інші три види бігу і через 200 років після попереднього. До цього часу гопліти — важкоозброєна піхота — вже близько двох століть домінували на полі бою у війнах давньогрецьких полісів. Першим переможцем у новому виді змагань став Дамарет з Гереї. На наступній Олімпіаді у 516 році до н. е. він знову прийшов першим. У цьому виді змагань слід відзначити і Леоніда Родоського — найвеличніший атлет Античності (чотири перемоги на чотирьох Олімпійських іграх 164—152 років до н.[1] е.). Гоплітодром існував аж до припинення проведення Олімпійських ігор за імператора Феодосія наприкінці IV століття[2].

Правила

Атлети виступали оголеними (як у більшості інших видів змагань), але з щитом-гоплоном, у шоломі й наколінниках. Загальна вага спорядження перевищувала 22 кг. У середині V століття до н. е. від наколінників відмовилися (через те, що вони обмежували рухи ніг бігунів)[2], а у IV століття до н. е. залишили лише щита. Забіг відбувався на стадіоні, довжина бігової доріжки сягала 600 футів (приблизно 185 м), однак на практиці могла суттєво відрізнятися від цього значення: археологічні дослідження показують результат від 177 м у Дельфах до 225 м у Афродісіасі. Кількість кіл теж могла бути різною: як правило, необхідно було пробігти дві довжини стадіону (туди і назад), однак, наприклад, у Немеї— 4 довжини стадіону, а у Платеї — цілих 15. Для полегшення повороту бігунів на кінцях стадіону встановлювались поворотні стовпи камптери (дав.-гр. καμπτήρ καμπτήρ)[6].[4] Гоплітодромом ігри завершувалися.

Значення

Гарна фізична підготовка та витривалість грецьких воїнів, завдяки в тому числі заняттям із гоплітодрому, позначились під час греко-перських воєн[7]. Так, згідно з Геродотом, на початку битви під Марафоном афіняни й платейці пробігли у повному озброєнні 8 стадій (близько 1,4 км), що відділяли їх від перського війська, що дало змогу атакувати ворога. Сучасні історики висловлюють припущення, що основну частину дистанції вояки могли подолати кроком, перейшовши на біг тільки у зоні дії перських лучників — приблизно 200 м[5][6][7].

Експерименти, які проводили у 1973—1974 роках в Університеті штату Пенсильванія, показали, що біг з імітацією щита у бойовому положенні — на рівні погруддя, — для сучасних атлетів надскладна задача. До цього ж імітація щита важила набагато менше реального гоплона (близько 4 кг), менше було і загальне навантаження на спортсмена (близько 11 кг)[11].

Примітки

  1. Павсаний. Описание Эллады, VIII, 26, 1. В другой транскрипции — Демарет.
  2. Ильяхов А. Г. Олимпиады и олимпионики // Игры эллинов у подножья Олимпа. Три тысячи лет до 2014. — Краснодар : Конти-Пресс, 2012. — 293 с. 1000 екз. — ISBN 978-5-9902049-2-8.
  3. CCXXII. List of Olympian Victors // The Oxyrhynchus Papyri / Ed. Bernard P. Grenfell and Arthur S. Hunt. — London : Egypt Exploration Fund, 1899. — Vol. II. — P. 85—95.
  4. Health and Fitness History, The Race.
  5. В переводе Г. А. Стратановского «быстрым шагом… устремились на варваров».
  6. Геродот. История, VI, 112.
  7. Lazenby J. F. The Defense of Greece 490–479 BCE. — Aris & Phillips Ltd, 1993. — P. 66—69. — ISBN 0-85668-591-7.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.