Дельфи
Де́льфи (грец. Δελφοί, Delphoi) — місто у південно-західній Фокіді коло підгір'я Парнасу, славетне своїм оракулом Аполлона (Дельфійський оракул) та піфією.
| Дельфи грец. Δελφοί | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 Толос у Дельфах | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 38°28′45″ пн. ш. 22°29′45″ сх. д. | ||||
| Країна | Греція | |||
| Регіон | Фокіда | |||
| Площа | 412 км² км² | |||
| Населення | 2 373 (2001) | |||
| Висота НРМ | 570 м | |||
| Телефонний код | (+30) 22650 | |||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | |||
| Номери автомобілів | AM | |||
| OSM | ↑1936526 ·R (Дельфи) | |||
| Поштові індекси | 330 54 | |||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Панайотіс Калісіс | |||
| Вебсайт | delphi.gr | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Дельфи у Вікісховищі | ||||
 |
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №393393 (англ.) |
Жваві зв'язки з Дельфами мав Херсонес Таврійський.
Історія
Унаслідок розкопок 1893—1901, 1922—1925, 1930 років відтворено план Дельфів. Розкопано скарбниці, збудовані різними містами Греції, театр і стадіон. Знайдено багато статуй (серед них «Візничий» — 5 ст. до н. е.), понад 5000 написів.
За античними джерелами до оракула Аполлона в місті вже були оракули інших божеств (Геї, Феміди, Посейдона тощо), за гомерівським гімном Аполлон сам обрав Дельфи місцем для свого святилища, вбивши Пітона, який тут оселився.
Найважливішим місцем у Дельфах було священне коло Аполлона в північній частині міста, обведене мурами й розташоване на 6 терасах, які з'єднувала свята дорога, що звивалася спіраллю від вхідної брами до найвищої тераси, де споруджено храм богові. Обабіч дороги містилися скарбниці грецьких держав, пам'ятники й статуї. Біля входу до храму були написи: medén ágan — «нічого над міру» і gnóthi sautón — «пізнай самого себе». Там стояла і статуя Гомера. У другій вузькій залі горів вічний вогонь, біля нього містилися вівтар Посейдона, статуї мойр, Аполлона Мойрагета (проводиря мойр). У найвіддаленішій частині святині (мабуть, у підземній залі) над розколиною сиділа на триніжку піфія. Жрецтво храму в Дельфах у період розквіту грецьких полісів перебувало під впливом аристократичної Спарти.
У місті були також статуя Аполлона, саркофаг Діоніса і напівкруглий камінь — омфал, що вважався пупом землі (тут Аполлон поховав переможеного Пітона). У північно-західній частині кола містився театр. Біля підніжжя східного скелястого муру струменіла вода священного Кастильського джерела, у якому прочани здійснювали очисне обмивання. Біля джерела володів священною ділянкою міфологічний персонаж Автоной. На північний схід від Аполлонового кола містилося коло Афіни Пронаї (охоронниці святині).
Для оборони святині в 6 ст. до н. е. постала дельфійська амфіктіонія, яка згодом, спираючись на авторитет та багатства оракула, перетворилася в могутній і впливовий політичний союз. У 189 р. до н. е. Дельфи підпали під владу Риму; 86 року до н. е. твори Фідія, Праксітеля, Полігнота й інших, які прикрашали священне коло, забрав Сулла, а потім вони стали власністю Нерона. Відтак храм не раз грабували; остаточно його зруйнував Феодосій І (близько 390 року).
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання
- Дельфи // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 564.