Гордієнко Дмитро Прокопович

Дмитро Прокопович Гордієнко (нар. 26 листопада (8 грудня) 1901(19011208), c. Плужники, Київська губернія — пом. 1 січня 1974 року, Плужники[1]) — український радянський письменник, журналіст доби Розстріляного відродження.

Дмитро Прокопович Гордієнко
Народився 26 листопада (8 грудня) 1901(1901-12-08)
с. Плужники
Яготинський повіт
Київська губернія
Помер 1 січня 1974(1974-01-01) (72 роки)
с. Плужники
Громадянство  СРСР
Діяльність поет, письменник, прозаїк, журналіст
Роки активності 1922—1934
Жанр вірш, роман, оповідання, нарис

Жертва сталінського терору.

Життєпис

Народився 8 грудня 1901 року в селі Плужники Київської губернії в селянській родині. Під час революційних подій боровся в партизанському загоні проти німецьких військ і гетьманщини, був бійцем Богунського полку. У 1921 році працював секретарем Яготинського райкому комсомолу.

З 1922 року почав писати вірші, перші були надруковані 1923 року. У 1925 році[2] закінчив пришвидшені курси журналістики при ЦК КП(б)У, після чого працював у редакціях газет «Вісті», «Пролетар» та журналів «Декада» і «Всесвіт». З травня 1933 року обіймав посаду заступника редактора «Всесвіту».

Писав нариси, оповідання, репортажі про колективізацію і індустріалізацію країни. Два романи Гордієнка, «Тинда» (1930) та «Завойовники надр» (1932), розповідали про життя донецьких шахтарів.[3]

Брав участь в створенні Прилуцької філії організації селянських письменників «Плугу», очолював Полтавську губернську філію цієї організації. Потім перебував у літературних організаціях «Молот», «Молодняк», «Пролітфронт», ВУСПП. З 1934 року був членом Спілки письменників СРСР.

Репресії

Дмитра Гордієнка заарештували у Харкові 5 грудня 1934 року. Письменник був звинувачений в участі у контрреволюційній терористичній організації (стаття 54-8 КК УРСР). Під час допитів і суду категорично відкидав обвинувачення як безпідставне, проте Особливою нарадою при НКВС СРСР 10 квітня 1935 року був засуджений до 5 років виправних трудових таборів.

Після відбування покарання в таборах на Колимі, у 1939 році Гордієнко влаштувався вільнонайманим до системи Дальбуду НКВС СРСР. У 1949 році був знову заарештований і засуджений до 25 років виправно-трудових таборів. Відбуваючи новий термін у колонії № 3 міста Барнаула, у 1954 році звернувся з заявою до Генерального прокурора СРСР, в якій, зокрема, писав: «Ворог Берія і компанія і після своєї заслуженої смерті тримають досі таких людей, як я, в своїх хижих лапах, тримають мертвою хваткою, не розмикаючи своїх кістлявих, чіпких пазурів».

2 грудня 1955 року військовий трибунал Київського військового округу скасував постанову Особливої наради НКВС СРСР від 10 квітня 1935 р. у справі Гордієнка, а 4 січня того ж року він був звільнений з-під варти достроково у зв'язку з хворобою.

Помер 1 січня 1974 року у рідному селі на Київщині.[1]

Твори

Цікаві факти

Дмитру Гордієнку присвятив один із своїх сатиричних віршів про колег-письменників Леонід Первомайський. Вірш має назву «Дмитро Гордієнко. Дружній шарж»:[2]

Минуле десь лишилося позаду,
А я стою біля воріт комун...


Ти мені нагадуєш Сосюру.
«Тінь, і синь, і рань, і юнь, і даль».
Ті ж «гармати, ґрати, бурі, мури».
І «замріяна оранжева печаль».

Друже мій, летиш ти в далі ясні.
У думках весняно-мрійних лиш.
Даль далека, даль така прекрасна,
Ти ж на місці, друже мій, стоїш.[4]

Примітки
  1. Михайло Кутинський. Некрополь України. Довідник про місця поховання або місця смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності Архівовано 25 грудня 2014 у Wayback Machine. // Дніпро, № 2 1991 (стор. 205)
  2. Череватенко Л. І я, смиренний Леонід… // «Єгупець» № 18. — К.: «Дух і літера», 2009. — 512 с. (стор. 229—274)
  3. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Вірш увійшов до збірки «Дикий пегас» (1924—1964), яку Л. Первомайський уклав у 1965 році, включивши до неї віршовані епістоли до колег-письменників. Після тривалого зберігання в архіві збірка була опублікована у 2004 році.

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.