Горинецький район
Горинецький район — колишній район Львівської області, запланований 10 січня 1940 року рішенням політбюро ЦК КП(б)У, утворений 17 січня 1940 зі східної частини Любачівського повіту. Центром району стало село Горинець.[2]
Горинецький район | |
---|---|
Основні дані | |
Країна: | СРСР, УСРР |
Округа/Область: | Львівська область |
Утворений: | 17 січня 1940[1] |
Ліквідований: | жовтень 1944 |
Населення: | 22 127 |
Площа: | 300 км² |
Населені пункти та ради | |
Районний центр: | Горинець |
Районна влада |
У січні 1940 р. постановою Політбюро ЦК ВКП(б) було визначено 800-метрову смугу уздовж західної та південно-західної дільниці державного кордону СРСР. На виконання цієї постанови РНК України 3 квітня 1940 р. своєю ухвалою конкретизувала заходи, які необхідно було здійснити у вказаній смузі. У прикордонній смузі виселенню підлягали села Воля Велика, Лівча, Старі Гораї, Хлівисько разом з багатьма присілками та урочищами Горинецького району. Для цих переселенців за місце постійного проживання були визначені колонії в Аккерманській (Ізмаїльській) області (Кацбах, Клястиця, Малий Ярослав, Амара, Ановна, Фуратова, Березина, Париж, Бородіно, Лунга, Круджика та ін.).[3]
Станом на 1941 рік площа району становила 300 км², де проживало 22 127 мешканців. [3]
Примітки
- Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1940
- Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 26 липня 2013.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 24 березня 2013.