Воля Велика

Історія

Село знаходиться у давньому українському етнічному субрегіоні Любачівщина на сході Надсяння.

У Шематизмі 1831 року село називалося Липською волею, було 204 греко-католики, належали до парафії Липсько Потелицького деканату Перемишльської єпархії[2].

У 1880 р. — 118 будинків і 648 мешканців (397 римо-католиків, 229 греко-католиків, 22 юдеї).

У 1939 році в селі проживало 1080 мешканців, з них 320 українців-грекокатоликів, 740 поляків і 20 євреїв[3]. Село входило до ґміни Ліпско Любачівського повіту Львівського воєводства.

У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова ця територія належала до радянської зони впливу. Село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської області[4], а 17 січня 1940 року — до Горинецького району. Внаслідок обміну Сталіном Закерзоння (включно з Холмщиною) на Литву Воля Велика стало прикордонним селом і було виселене. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[5].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 263 42 182 39
Жінки 245 43 126 76
Разом 508 85 308 115

Пам'ятки

  • Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці з 1755 р. (у 1947—1994 рр. — костел) і дзвіниця з XVIII ст.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воля Велика

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.