Горлиця чорнодзьоба

Горлиця чорнодзьоба[2] (Macropygia nigrirostris) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.

?
Горлиця чорнодзьоба
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Довгохвоста горлиця (Macropygia)
Вид: Горлиця чорнодзьоба
Macropygia nigrirostris
Salvadori, 1875
Посилання
Вікісховище: Macropygia nigrirostris
Віківиди: Macropygia nigrirostris
ITIS: 177206
МСОП: 22690580
NCBI: 471132
Fossilworks: 372837

Опис

Довжина птаха становить 29 см, з яких від 13 до 15 см припадає на довгий хвіст. Довжина крила становить 14-15 см, довжина дзьоба 11-13 мм, вага 66-104 г. Забарвлення переважно червонувато-коричневе, крила і хвість темніші, горло світліше. Шість центральних стернових пер на хвості поцятковані чорними смугами. У самичок верхня частина тіла поцяткована чорними смугами. Лапи темно-червоні або коричневі, дзьоб чорний.

Поширення і екологія

Чорнодзьобі горлиці мешкають на Новій Гвінеї (за виключенням півдня), а також на острові Япен, на архіпелазі Бісмарка та на островах Д'Антркасто. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 2600 м над рівнем моря.

Поведінка

Чорнодзьобі горлиці зустрічаються поодинці, парами і невеликими зграйками. Іноді на одному плодовому дереві може зібратися до 20 птахів. Живляться чорнодзьобі горлиці переважно дрібними плодами і насінням. Ведуть деревний спосіб життя, дуже рідко спускаються на землю, зазвичай, або випити води або проковтнути камінь. Чорнодзьобі горлиці демонструють агресивну поведінку по відношенню до інших птахів, зокрема до свистунів і медолюбів, які наближаються до плодових дерев. Імовірно, можуть розмножуватись протягом всього року. В кладці 2 білих яйця.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Macropygia nigrirostris.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

  • Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.