Горня

Горня́[1][2] або горня́тко[3][4] (від прасл. *gъr̥nъ — «горно»)[5] — маленький горщик[6], який використовували для приготування густих страв[7], зокрема каші та борщу. Звичайний розмір горняти між 1 та 2 літрами, але існували і менші варіанти на півлітра-літр для приготування страв для дітей.[8][7] В таких горнятках також тримали масло й сметану[8][7].

У західних областях України «горням» можуть звати чашку, однак посібник «Чистота і правильність української літературної мови» Пантелеймона Ковалева радить не вживати це слово в такому значенні, оскільки воно хибне[9].

Горнятко в народній творчості

У народних приговірках символізує людину: «порожній горнець дрінчить, а повний мовчить» — про дурнувату балакучу людину, «чим горнець накипить, тим і смердітиме» — про звички людини, «горнець кітлові довіряє, а оба зашмальовані» — про довіру лихої людини іншій лихій. Розбите горня — символ руїни.

Горнятко каші та горнятко борщу згадується в одному з варіантів галицької народної пісні «Вербова дощечка».

Та вербовая дощечка, дощечка,
Та ходила по ней Настечка, Настечка,
Та решетомъ воду носила, носила,
Та дубровоньку гасила, гасила.
Та колько въ томъ решетцю водици, водици.
Только въ паробкахъ правдици, правдици.
Що вступлю, то влуплю сухого деревця калинки, калинки,
Та роскладу огникъ съ тернинки,
Та приставлю борщикъ въ горнятку, въ горнятку;

А въ томъ борщику мысяча головка, головка,
Кто ее буде ѣсти? — Паробки, паробки!
Та вербовая дощечка, дощечка,
Та ходила по ней Настечка, Настечка,
Та решетомъ воду носила, носила,
Та дубровоньку гасила, гасила.
Та только въ томъ решетцю дирочокъ, дирочокъ,
Только у насъ дѣвочокъ, дѣвочокъ.
Що вступлю, то влуплю сухого деревця калинки, калинки,
Та роскладу огникъ съ тернинки,
Та приставлю каши въ горнятку, въ горнятку;
А въ той кашонцѣ грудка масла, грудка масла,
Кто ее буде ѣсти? — Дѣвочки, дѣвочки[10]

Примітки
  1. Горня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Горня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Горнятко // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Горнятко // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  6. Олександр Пономарів (13 червня 2018). Блог Пономарева: чашка чи горнятко?. BBC Україна.
  7. Олена Щербань (16 травня 2016). Таємниці глиняного горщика. Харківський історичний музей ім. М.Ф.Сумцова. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
  8. Олена Щербань (5 березня 2015). Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ — перша половина ХХ століття). Рукотвори.
  9. П. Ковалів. Чистота і правильність української літературної мови. — Мюнхен : Рідне слово, 1946. — С. 16.
  10. Чтенія в Императорском обществѣ исторіи и древностей россійских при Московском университетѣ, Книга третья, стр. 684—685

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.