Горована
Горована[6] (Hypsipetes) — рід горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Представники цього роду мешкають в Азії, а також на островах Індійського океану.
Опис
Горовани — птахи середнього розміру, які досягають довжини 21-28 см. Їм притаманний статевий диморфізм: самці в середньому важать 25-83,2 г, тоді як самички — 22-76 г. Горовани мають переважно сіре забарвлення. Лапи і дзьоби у них яскраві, червоні або оранжеві. Чорні, видовжені пера на тімені утворюють короткий і тонкий чуб.
Види
Виділяють двадцять видів, включно з одним вимерлим:[7]
- Оливник рудоволий (Hypsipetes philippinus)
- Оливник міндорійський (Hypsipetes mindorensis)[8][9][10]
- Оливник темнолобий (Hypsipetes siquijorensis)
- Оливник золотохвостий (Hypsipetes affinis)
- Оливник північний (Hypsipetes longirostris)
- Оливник буруйський (Hypsipetes mysticalis)[11]
- Оливник візаянський (Hypsipetes guimarasensis)[12][9][10]
- Оливник жовтуватий (Hypsipetes everetti)
- Hypsipetes catarmanensis
- Оливник мінданайський (Hypsipetes rufigularis)
- Оливник короткопалий (Hypsipetes amaurotis)
- Горована реюньйонська (Hypsipetes borbonicus)
- Горована мадагаскарська (Hypsipetes madagascariensis)
- Горована маврикійська (Hypsipetes olivaceus)[13]
- Горована білоголова (Hypsipetes thompsoni)
- Горована гімалайська (Hypsipetes leucocephalus)
- Горована індійська (Hypsipetes ganeesa)
- Горована коморська (Hypsipetes parvirostris)
- Горована могелійська (Hypsipetes moheliensis)[14][13]
- Горована товстодзьоба (Hypsipetes crassirostris)
- †Hypsipetes cowlesi[15]
За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2017 році, види, яких раніше відносили до родів Золотохвостий оливник (Thapsinillas) і Білоголова горована (Cerasophila) були переведені до роду Горована (Hypsipetes)[16]. Також до роду Hypsipetes було переведено низку видів, яких раніше відносили до родів Оливник (Ixos) і Короткопалий оливник (Microscelis)[17][10][18].
Етимологія
Наукова назва роду Hypsipetes походить від дав.-гр. ὑψιπετης — високо літаючий, піднебесний.[19]
Примітки
- N.A. Vigors. Hypsipetes. „Proceedings of the Committee of Science and Correspondence of the Zoological Society of London”. 1, s. 43, 1830–1831 '.
- G.R. Gray: A list of the genera of birds: with their synonyma an indication of the typical species of each genus. London: R. and J.E. Taylor, 1840, s. 28. '
- H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Vorlaüfer einer iconographie der arten der vögel aller welttheile. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. ryc. liv. '
- Ch.T. Bingham. On a new Genus and Species of Bulbul and an apparently new Species of Cyornis. „The Annals and Magazine of Natural History”. Seventh Series. 5, s. 358, 1900 '.
- H.Ch. Oberholser. The Avian genus Bleda Bonaparte and some of its allies. „Smithsonian Miscellaneous Collections”. 48 (2), s. 161, 1907 '.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 вересня 2021.
- Hypsipetes mindorensis у базі Avibase.
- A. Silva-Iturriza, V. Ketmaier & R. Tiedemann. Mitochondrial DNA suggests multiple colonizations of central Philippine islands (Boracay, Negros) by the sedentary Philippine bulbul Hypsipetes philippinus guimarasensis (Aves). „Journal of Zoological Systematics and Evolutionary Research”. 48 (3), ss. 269–278, 2010. doi:10.1111/j.1439-0469.2010.00566.x '.
- C.H. Oliveros & R.G. Moyle. Origin and diversification of Philippine bulbuls. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 54 (3), ss. 822–823, 2010. doi:10.1016/j.ympev.2009.12.001 '.
- Hypsipetes mysticalis у базі Avibase.
- Hypsipetes guimarasensis у базі Avibase.
- B.H. Warren, E. Bermingham, R.P. Prys-Jones & Ch. Thebaud. Tracking island colonization history and phenotypic shifts in Indian Ocean bulbuls (Hypsipetes: Pycnonotidae). „Biological Journal of the Linnean Society”. 85 (3), ss. 271–287, 2005. doi:doi:10.1111/j.1095-8312.2005.00492.x '.
- Hypsipetes moheliensis у базі Avibase.
- J.P. Hume. A new subfossil bulbul (Aves: Passerines: Pycnonotidae) from Rodrigues Island, Mascarenes, south-western Indian Ocean. „Ostrich: Journal of African Ornithology”. 86 (3), ss. 247–260, 2015. doi:10.2989/00306525.2015.1067651 '.
- Shakya, Subir B.; Sheldon, Frederick H. (2017). The phylogeny of the world's bulbuls (Pycnonotidae) inferred using a supermatrix approach. Ibis 159 (3): 498–509. ISSN 00191019. doi:10.1111/ibi.12464.
- R.G. Moyle & B.D. Marks. Phylogenetic relationships of the bulbuls (Aves: Pycnonotidae) based on mitochondrial and nuclear DNA sequence data. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 40 (3), ss. 687–695, 2006. doi:10.1016/j.ympev.2006.04.015 '.
- D. Zuccon & P.G.P. Ericson. The phylogenetic position of the Black-collared Bulbul Neolestes torquatus. „Ibis”. 152 (2), ss. 386–392, 2010. doi:10.1111/j.1474-919X.2009.00986.x '.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 200. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.