Городок Пісочний

Городок Пісочний (староцерк.-слов. Градокъ пѣсочьнъ, Градокъ пѣсочьныи; Городець, Городець Пісочний, Городок на піску[1]) — археологічна пам'ятка, городище на лівому березі Дніпра (нині територія Києва, місцевість Вигурівщина-Троєщина, масив Райдужний).

Городок Пісочний
Городець, Городець Пісочний, Городок на піску
Тип: Городище
Датування: XI-XV століття
Країна:  Україна
Регіон: Київ
Населений пункт: Вигурівщина-Троєщина
Державна приналежність: Київська Русь, Велике князівство Литовське
Дата дослідження: 1890, 1950, 1990

Пам'ятка розташована на стариці Десни — Радосині (Радунка, Гнилуша). В XV столітті тут знаходився замок князя Семена Олельковича — останнього князя Київського, від якого до XVIII століття зберегалися напівзруйновані земляні вали. Городок Пісочний контролював лівобережні підходи до Києва, річкові проходи повз головне русло Дніпра.

Згадується у літописах під 1026, 1078, 1098, 1111, 1134, 1142, 1151, 1170. Це було місце зустрічей та переговорів князів. З його валів 1239 Менгу-хан споглядав Київ. У 14-15 ст. — заміська резиденція київських князів, пізніше — володіння Милославських, Вигури, Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря. По колу городище обведено валом та ровом. Територія була зайнята сільськими садибами. Досліджувалося 1890, 1950, 1990.

З Городцем ототожнюється, згадувана в Списку міст руських, історична місцевість в Києві — Милославичі[2].

Примітки
  1. Географічно-археологічно-етнографічний покажчик. Київ (з околицями)
  2. Вакулишин С., Василенко Л. Деснянський район: Із глибини століть — у сьогодення. — Довідково-інформаційне видання. — Київ, 2006. — С. 6-26.

Література
  • Завитневич В. З. Замок Семена Олельковича и летописный Городец под Киевом. «Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца», (К.), 1891, кн. 5;
  • Сагайдак М. А. Городець на Родосині. К., 1998.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.