Городок (Бахмацький район)

Городок (до 1944 — історичне німецьке село) – зняте з обліку село в Чернігівській області, Бахмацькому районі. З 1944 року знаходилося у складі Дмитрівського району, а після 1954 року входило до складу Рубанської сільської ради з центром у селі Рубанка.

село Городок
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький
Рада Рубанська сільська рада
Основні дані
Засноване 1766
Населення 0
Географічні дані
Географічні координати
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Найближча залізнична станція Григорівка
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада

Географія

Село Городок знаходилося на півдні Бахмацького району біля витоків р. Остер за 6 км на північ від села Рубанка. Відстань до районного центру 21 км, до залізничної станції Григорівка – 6 км. Середня висота над рівнем моря – 135 м.

Історія

Село засноване в 1766 році як німецька колонія Городок (нім. Gorodok), первісна назва Катеринополь. Поселенці були лютеранами, вони переселилися з Гессена, а також із Саксонії, Ганновера і Прусії[1]. Планувалося, що колонія стане ремісничим центром по обслуговуванню інших німецьких колоній, селили там ремісників, у тому числі й католиків, які пізніше переселилися до католицьких сіл Великий Вердер і Малий Вердер. Орних земель виділили менше, ніж в інших колоніях, а вироби ремісників не мали попиту, тому Городок був найбіднішим німецьким поселенням Біловежських колоній.

В 1795 році в колонії мешкало 95 жителів[2].

1859 року в німецькій колонії Городок Кальчинівської волості Борзнянського повіту Чернігівської губернії мешкало 328 осіб (150 осіб чоловічої статі та 178 — жіночої), налічувалось 37 дворів[3].

В 1878 році в селі сталася велика пожежа[2], частина жителів виїхала в Ставропольську губернію, заснувавши там разом з переселенцями з Бессарабії село Кроненталь (Німецько-Хагінське)[4][5].

За переписом 1897 року в бувшій німецькій колонії Городок мешкало 673 особи (347 осіб чоловічої статі та 326 — жіночої), з них 575 протестантів і 69 осіб православного віросповідання[6].

В 1901 році населення села складало 567 осіб (283 особи чоловічої статі та 284 — жіночої)[7]. Зменшення чисельності пов’язано з переїздами німців у інші колонії.

Шосейна дорога-бруківка, яка проходила через хутір Вишнівський, з’єднувала село Городок з селом Білі Вежі, де знаходилася лютеранська кірха.

У 1923 році була проведена територіальна реформа, за якою село ввійшло до Біло-Вежської сільради з центром у селі Білі Вежі і знаходилося у складі Парафіївського району Конотопської округи. Станом на 1924 рік у селі проживало 582 особи, налічувалось 119 дворових господарств[8].

З літа 1929 року розпочалася колективізація селянських господарств. На масові протести німецьких селян проти примусової колективізації влада відповіла репресіями, частину жителів Городка об’явили куркулями і розкуркулили. Куркулів другої категорії депортували, переважно до Казахстану, а також на Урал і в Киргизію. Прізвища депортованих частково встановлено за списками мобілізованих у Трудармію в 1942 році [9] та з відомостей про політичні репресії 1937-1938 років на нових місцях проживання [10]. Всього знайдено 15 членів родин. Середня чисельність німецької сім’ї складала 5-6 осіб, тож кількість депортованих приблизно дорівнювала 75-90 осіб, дані орієнтовні.

Після створення в 1932 році Чернігівської області село ввійшло до складу Дмитрівського району.

Голодомор 1932-1933 років не обминув і село Городок. Селян, які записалися до колгоспу, годували в їдальні. В гіршому становищі були так звані куркулі третьої категорії, у яких відібрали засоби виробництва та худобу, але залишили в селі[2]. Відомостей про померлих немає, оскільки списки складалися за свідченнями очевидців, а німців на той період у селі уже не було.

Під час сталінських репресій 1937-1938 років були засуджені до розстрілу 8 жителів села, ще 4 особи отримали 7-10 років концтаборів[11][12][13].

На мапі Вермахту 1929-1940 років та на мапі України 1933 року село позначено як Німецький городок[14][15].

У 1941 році в селі налічувалося 98 дворів, працювало 4 вітряні млини, діяла кузня. В селі була одна пряма вулиця, яку приблизно посередині перетинала річка Остер, та короткий провулок в кінці села. Діяли хата-читальня і початкова чотирикласна школа[2].

23 червня 1941 року були заарештовані та відправлені в Кустанайську в’язницю 4 жителі села[12][13].

В серпні 1941 року частина жителів Городка була мобілізована в робочі колони, разом із жителями українських сіл вони копали окопи, протитанкові рови та будували інші укріплення на західному напрямку.

Наприкінці серпня 1941 року вийшло розпорядження більшовицької влади про депортацію німців у східні райони країни[16]. Але Чернігівський відділ НКВС не встиг виконати це розпорядження, оскільки 9 вересня Чернігів був захоплений німцями. Німецькі війська захопили село Городок 14 вересня 1941 року.

Жителі села, які в той період перебували на схід від місця проживання, були депортовані, а чоловіків мобілізували в Трудармію. Зокрема, в Омутинський район Тюменської області відправили на поселення три сім’ї Луфтів (14 осіб) [10], які в серпні 1941 року супроводжували колгоспну худобу до м. Перм. Зиму 1942 року родини провели в землянках, викопаних у тайзі, оскільки в селі Красноярська ферма [17] їх не прийняли[2].

Під час окупації жителі села підпорядковувалися Роменському ортскоменданту і бургомістру Роменського гебіту. Люди добилися відновлення індивідуальних селянських господарств, хоча окупаційна влада наполягала на створенні сільської общини на зразок колгоспу[1].

З серпня 1943 року почалася широкомасштабна евакуація етнічних німців з території Рейхскомісаріату Україна до Німеччини[18]. З наближенням фронту у кінці серпня – на початку вересня 1943 року жителі Городка разом з німцями з інших лютеранських сіл (Білі Вежі № 2, Кальчинівка, Рундевізія) попрямували своїм ходом на підводах на захід[1]. Тих, хто не хотів переїжджати, вивозили примусово.

При відступі німецьких військ село було частково зруйноване окупантами[2].

У березні 1944 року біженці були розміщені в районі Вартегау в Західній Польщі, а в січні 1945 року втекли далі на захід. В окупованій Німеччині частина жителів Городка була виявлена розшуковими командами НКВС, інших жителів видали НКВС в американській і англійській зонах окупації. Вони були депортовані, переважно, у Кіровську та Вологодську області Росії, а іншим вдалося втекти[1].

Село Городок визволили 13 вересня 1943 року бійці 4-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії 18-го гвардійського стрілецького корпусу 60-ї армії[19].

Німців, які ще проживали в селі, депортували[2], залишилися лише українці. Їх доповнили переселенцями, село було відновлене.

До 1954 року в селі Городок Городківської сільської ради діяв колгосп ім. Тельмана [20][21], а пізніше село підпорядкували Рубанській сільській раді з центром у селі Рубанка Дмитрівського району[22].

Чисельність населення поступово зменшувалась, в 1970-х роках село було зняте з обліку. Зараз у Городку навіть хат не залишилося[23].

Примітки

  1. Брандес Д. , Плеве И.Энциклопедия немцев России. Беловежские колонии.
  2. Повідомлення Ніколая Луфта.
  3. Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. – Т. XLVIII: Черниговская губерния.
  4. Кроненталь/Kronental (Нем-Хагинка), Kaлмыцкая АССР, Яшалтинский р-н.
  5. Ульяновское сельское муниципальное образование.
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.
  7. Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей, по данным за 1901 год / Чернигов. губ. стат. комитет. - Чернигов : Тип. губ. правления, 1902.
  8. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. – Чернигов: Госпиполитография, 1924. – 164 c.
  9. Книга памяти немцев-трудармейцев ИТЛ Бакалстрой-Челябметаллургстрой 1942-1946 гг.
  10. Жертвы политического террора в СССР.
  11. Реабілітовані історією. Чернігівська область. Книга 4.
  12. Реабілітовані історією. Чернігівська область. Книга 5.
  13. Реабілітовані історією. Чернігівська область. Книга 6.
  14. Blatt Nr. X 51 Romny.
  15. Информация о селе Городок.
  16. Постановление политбюро ЦК ВКП(б) "О немцах, проживающих не территории Украинской ССР" от 31.08.1941.
  17. Деревня Красноярская Омутинского района Тюменской области.
  18. Немецкое население СССР на оккупированных территориях. Репатрианты.
  19. Боевое донесение № 245 20-00 13.9.43 года ШТАКОР 18 ГВ сев. ок. Григоровка.
  20. Державний архів Чернігівської області (відділ в м. Ніжин). Фонд Р-7423, оп. 1, спр. 1-8. – Колхоз им. Тельмана, с. Городок Дмитровского района Черниговской области, 1944-1950 гг.
  21. Державний архів Чернігівської області (відділ в м. Ніжин). Фонд Р-7886, оп. 1, спр. 1-33. – Исполнительный комитет Городокского сельского совета депутатов трудящихся с. Городок Дмитровского района Черниговской области, 1946-1954 гг.
  22. Рубанка, Бахмацький район, Чернігівська область. - 1972.
  23. Тетяна Стрикун. В пошуках старої батьківщини (ч. 1)., Бахмацька газета "Порадник", 14 вересня 2007
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.