Графітизація

Графітиза́ція (англ. graphitization, нім. Graphitisierung f, Graphitbildung f) — процес перетворення викопних органічних сполук на графіт, а також аналогічний процес, що відбувається з вуглецем у складі чавуну.

Високотискова графітизація (англ. high-pressure graphitization) — твердофазний перехід неграфітного вуглецю в графіт при тепловій обробці під високим тиском (100—1000 МПа).

Графітизуючий та не графітизуючий вуглець — це дві категорії вуглецю, що утворюються в результаті піролізу органічних матеріалів. Розалінд Франклін вперше визначила їх у статті 1951 року у «Трудах Королівського товариства»[1]. У цій роботі вона визначила графітизуючі вуглеці як ті, які можуть перетворюватися в кристалічний графіт, нагріваючись до 3000 ° C, тоді як не графітизуючі вуглеці не перетворюються в графіт при будь-якій температурі.

Література

Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Примітки

R.E. Franklin (1951). Crystallite growth in graphitizing and non-graphitizing carbons. Proceedings of the Royal Society A 209 (1097): 196–218. doi:10.1098/rspa.1951.0197. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] R.E. Franklin (1951). Crystallite growth in graphitizing and non-graphitizing carbons. Proceedings of the Royal Society A 209 (1097): 196–218. doi:10.1098/rspa.1951.0197. Проігноровано невідомий параметр |s2cid= (довідка)