Граф Орі (опера)

Франція, приблизно 1200 рік. Граф Формунт'є і більшість його людей вирушили на Святу Землю, щоб битися у Хрестовому поході, залишивши сестру Адель у товаристві з її економкою Рагондою. Молодий розпусник граф Орі має намір використати відсутність чоловіків у замку Формут'єрів, щоб спокусити добродійну і невинну графиню Адель. За допомогою свого друга Рембó він переодягається, маскуючись під старого відлюдкуватого пустельника, який поселяється за мурами замку і намагається застосувати свою удавану мудрість нібито на підтримку нещасних, покинутих жінок. Сільські дівчата і селяни збираються біля нього, щоб отримати пораду святої людини. Орі благословляє їх і обіцяє здійснити всі їхні бажання. Серед натовпу — Рагонда. Вона розповідає Орі, що за відсутності чоловіків дами замку дали обітницю жити як вдови, і тільки графиня Адель, яка страждає від дивної меланхолії, прийде до нього за порадою. Орі у нестямі з радості від думки побачитися з графинею.

Прибувають паж Орі — Ізол'є і вчитель Орі, який шукає свого вихованця (Veiller sans cesse). Вчитель запідозрює, що пустельник не справжній, і шукає підтвердження для своїх сумнівів. Паж Ізол'є не впізнає свого господаря і розповідає «пустельникові», що закоханий у графиню і що у нього є план, як пройти в замок: він переодягнеться за прочанина (дует: Une dame de haut parage). Орі, вражений цією ідеєю і погоджується допомогти, але таємно вирішує використати план для своїх власних цілей.

Графиня страждає, оплакуючи свою тугу (En proie а la tristesse). На її здивування, Орі запевняє її, що вилікувати недугу здатне кохання, і це примушує графиню признатися у своїх почуттях до Ізол'є. Але «пустельник» відраджує її від зв'язків з пажем розпусника Орі. У подяку за поради графиня запрошує Орі до замку. Орі хоче вже йти, коли повертається вчитель Орі. Він викриває правду: «пустельник» — це Орі, що викликає жах у Ізол'є, графині й інших дам. Коли приходить звістка, що через два дні повертаються хрестоносці, Орі вирішує зробити ще одну спробу дістатися всередину замку до їх повернення.

У замку того ж вечора жінки гнівно обговорюють вчинок Орі. Їх переривають крики про допомогу, чутні зовні від групи жінок-прочанок, які стверджують, що Орі переслідує їх. Насправді — це сам граф і його люди, переодягнені в черниць. Графиня впускає їх, і одна з них хоче висловити свою подяку наодинці. Насправді це Орі, який, залишившись наодинці з графинею, ледве стримує свої почуття (дует: Ah! quel respect, Madame). Графиня наказує подати скромне частування для гостей і йде. Рембо, який виявив винний льох у замку, входить із напоями для всіх прибулих (Dans ce lieu solitaire). Загальна веселість переходить у благочестивий спів, як тільки стає зрозумілим, що гостей може почути Рагонда.

Ізол'є повідомляє графині, що хрестоносці повертаються сьогодні увечері. Коли Рагонда пропонує розповісти про це гостям, Ізол'є розуміє, хто ці прочани, і вирішує пожартувати над Орі. Він гасить лампу в спальні графині якраз у мить, коли Орі хоче несподівано увійти туди. Введений в оману голосом графині, Орі скеровує свій запал на Ізол'є, не розуміючи в темряві, що тримає його руку (тріо: А la faveur de cette nuit obscure). Коли труби оголошують про повернення хрестоносців, Ізол'є розкриває себе, і Орі не залишається нічого, окрім як рятуватися втечею.

• Дія 1. Veiller sans cesse
• Дія 1. дует: Une dame de haut parage (Ізол'є, Орі)
• Дія 1. En proie а la tristesse (Орі, графиня Адель)
• Дія 2. Dans ce lieu solitaire (Рембо)
• Дія 2. дует: Ah! quel respect, Madame (графиня Адель)
• Дія 2. тріо: А la faveur de cette nuit obscure (графиня Адель, Ізол'є, Орі)

Партитура опери передбачає використання таких інструментів:

• флейта-піколо, 2 флейти, 2 гобої, 2 кларнети, 2 фаготи, 4 валторни, 2 труби, 3 тромбони,
• литаври, великий барабан, тарілки, трикутник,
• струнні.