Джон Еліот Гардінер

Сер Джон Еліот Гардінер (англ. Sir John Eliot Gardiner, CBE; нар. 20 квітня 1943, Фонтмелл Магна, Дорсет, Англія) — англійський диригент; інтерпретатор музики бароко, що виконується на інструментах епохи; один з провідних диригентів руху автентичного виконавства в Англії.

Джон Еліот Гардінер
Ім'я при народженні англ. John Eliot Gardiner
Народився 20 квітня 1943(1943-04-20)[1][2][…] (78 років)
Fontmell Magnad, Дорсет, Дорсет, Англія, Велика Британія[3]
Країна  Велика Британія[4]
Діяльність диригент, хормейстер, музичний режисер, композитор
Alma mater Королівський коледж, Кембрідж, Кінгс-коледж і Bryanston Schoold
Вчителі Надія Буланже[5]
Знання мов англійська і французька
Роки активності 1964 — тепер. час
Жанр класична музика
Титул лицар-бакалавр
Нагороди

премія Леоні Соннінг (2005)

Премія Роберта Шумана (2001)

Royal Academy of Music Bach Prized (2008)

Bach Medald (2005)

Handel Prized (2001)

почесний доктор Королівського коледжу музикиd (2017)

IMDb ID 0306769

Кар'єра

Закінчив Кінгз-коледж в Кембриджі, вивчав історію та арабську мову. Навчався у Наді Буланже в Парижі. Заснував хор Монтеверді (1966), оркестр Монтеверді (1968), ансамбль «Англійські барокові солісти» (1978), Революційно-романтичний оркестр (1990).

Репертуар і співробітництво

Репертуар Джона Гардінера не обмежується епохою бароко, він включає також Монтеверді і Бріттена. Гардінер працював з багатьма великими оркестрами — очолював Ванкуверський оркестр CBC (1980—1983), Ліонську оперу (1983—1988) і Симфонічний оркестр Північнонімецького радіо (1991—1994), диригував оркестром «Філармонія», Бостонським симфонічним оркестром, Королівським оркестром Концертгебау, Віденським філармонічним оркестром.

Серед здійснених записів — твори Йоганна Себастьяна Баха (Різдвяна ораторія, кантати, Пристрасті, Магніфікат, Меса h-moll), Гектора Берліоза (Урочиста меса, Фантастична симфонія), Людвіга ван Бетховена (всі симфонії, концерти, обидві меси), Йоганнеса Брамса (Німецький реквієм, всі симфонії), Бенджаміна Бріттена (Військовий реквієм), Дітріха Букстехуде (кантати), Лілі Буланже (вокально-симфонічні твори), Йозефа Гайдна (ораторії, меси), Георга Фрідріха Генделя (ораторії, Concerti grossi), Крістофа Віллібальда Глюка (опери, Дон Жуан), Фелікса Мендельсона (симфонії), Клаудіо Монтеверді (Орфей, Коронація Поппеи, Вечірня Діви Марії), Вольфганга Амадея Моцарта (опери, симфонії, концерти, духовна музика), Генрі Перселла (опери, урочисті твори на випадок), Джоаккіно Россіні (Граф Орі), Густава Холста (Планети), Ігоря Стравінського (Пригоди гульвіси, Симфонія псалмів), Габріеля Форе (Реквієм), Роберта Шумана (всі симфонії), Едварда Елгара (в тому числі Енігма).

Сер Гардінер у Вроцлаві, 2007 рік

Визнання та нагороди

Почесний доктор Ліонського університету (1987)[6], командор Ордену Мистецтв та літератури (1988), командор Ордену Британської імперії (1990)[7]. Премія артисту року фірми Грамофон (1994), премія диригенту року фірми Ехо-класик (1995), премія Дітріха Букстехуде (1995), премія «Греммі» (1994, 1999), премія Роберта Шумана (2001). Отримав лицарське звання (1998)[8].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123592704 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Freebase Data Dumps — Google.
  4. LIBRIS — 2018.
  5. list of students of Frédéric Chopin
  6. Monteverdi Productions website. Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 17 травня 2007. (англ.)
  7. London Gazette: (Supplement) no. 51981, p. 7, December 29, 1989. Retrieved on 2007-12-12. (англ.)
  8. London Gazette: no. 55610, pp. 9843-9844, September 14, 1999. Retrieved on 2008-12-05. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.