Греко-візантійська католицька церква

Гре́цька візанті́йська католи́цька це́рква (грец. Ελληνική Βυζαντινή Καθολική Εκκλησία, Ellinikí Vizantiní Katholikí Ekklisía; лат. Byzantinum Ecclesia Catholico Graeciae), також Гре́цька католи́цька це́рквасхідна католицька юрисдиція sui juris, яка находиться в повному євхаристійному спілкуванні з Латинською церквою, так і з 22 іншими східно-католицькими церквами, утворюючи разом Католицьку церкву, територією якої є Греція та Туреччина. Грецька католицька церква, як і Церква Греції, використовує візантійські традиції та обряд, новоюліанський календар та койне й сучасну грецьку мову.

Греко-візантійська католицька церква
Грецька католицька церква
лат. Byzantinum Ecclesia Catholico Graeciae

Катедральний Собор Святої Трійці в Атенах
Засновники Ісая Пападопулос
Дата заснування 1859
Статус Sui iuris
У складі Католицької церкви
Самостійність проголошена 11 червня 1911
Самостійність визнана визнана
Перший предстоятель Ісая Пападопулос Апостольський Екзарх Греції
Чинний предстоятель Мануель Нін Апостольський Екзарх Греції
Центр Атени
Кафедральний собор Собор Святої Трійці
Основна юрисдикція Греція
Юрисдикція для діаспори  Туреччина
Літургічна мова Койне та грецька
Музична традиція візантійська
Церковний календар новоюліанський
Єпископів 2
Парафій 4
Священиків 11
Вірних 6020[1]
Офіційний сайт Сайт архівований

Історія становлення

Кілька богословських соборів намагалися відновити єдність між грецькими та латинськими християнами: Барійський собор 1098 року, Ліонський собор 1274 року та Флорентійський собор 1439 року. Усі вони зазнали невдачі. Згодом багато греків, які тоді перебували під владою Осману, прийняли спілкування з Римом. Вони зазвичай переходили в латинський обряд, підтримуючи свої парафії завдяки контактам та підтримці здебільшого венеціанців.

Однак лише у 1860-х роках у селі Малгара у Тракії була побудована церква sui juris, спеціально призначена для греко-католиків, які дотримувались візантійського обряду. До кінця XIX століття було побудовано ще дві такі церкви, одна в Константинополі, а друга в Халкедоні.

У 1826 році католицький священик Джон Марангос розпочав місію серед православних християн Константинополя, де керував будівництвом невеликої громади. У 1878 році він переїхав до Атен, де помер у 1885 році після того, як заснував церкву. Крім того, він виграв два маленькі села у Фракії за католицьку віру.

Після 1895 року Успенці приступили до своєї місії в Константинополі, семінарії та двох інших містечках, заснованій у 1910 році; було близько 1000 віруючих із 12 священиками, 10 з яких були Успенськими.

У 1907 р. корінний грецький священик Ісая Пападопулос, священник, який побудував церкву у Тракії, був призначений генеральним вікарієм греко-католиків у складі Апостольської делегації Константинополя, а в 1911 р. він отримав єпископське посвячення і був призначений відповідальним за новостворений ординаріат для католиків грецького візантійського обряду, який згодом став екзархатом. Була заснована особлива церква греко-католиків візантійського обряду. Набагато численнішими були греко-католики латинського обряду, які становили більшість населення на деяких егейських островах.

У результаті конфлікту між Грецією та Туреччиною після Першої світової війни греко-католики Малгари та сусіднього села Дауделі переїхали до Джанніці в Македонії, де сьогодні проживає значна громада, і багато з тих, хто жив у Константинополі (нині Стамбул, Туреччина) емігрував або втік до Атен, серед яких є єпископ, який змінив посаду екзарха та релігійний інститут сестер Паммакарістос, заснований у 1920 році.

У 1932 р. територія екзархату для греко-католиків візантійського обряду була обмежена територією грецької держави, а для тих, хто проживає в Туреччині, було створено окремий Константинопольський екзархат. Тривала еміграція та антигрецькі націоналістичні випадки турків, такі як Стамбульський погром, зробили греко-католиків останнього екзархату надзвичайно малою кількістю. Останній резидент греко-католицького священика в Константинополі помер у 1997 році і з тих пір не був замінений. Єдині регулярні богослужіння у греко-католицькій церкві Святої Трійці там проводять халдейські католики, які проживають у місті.

Покликання до грецької візантійської католицької церкви значною мірою походять з грецьких островів Сірос і Тінос, які обидва мають значне католицьке населення.

Єпископ Мануель Нін (титулярний єпископ Каркабії) є чинним Апостольським екзархом католиків візантійського обряду в Греції.

Кількість католицьких греків візантійського обряду в Греції поступово зростала до 6016 (6000 у Греції та 16 у Туреччині) станом на 2017 рік.[2] В Атенах головною греко-католицькою церквою є Собор Святої Трійці в Атенах.

Греко-католицька спільнота нащадків емігрантів-емігрантів існує в Каргезі на Корсиці, хоча вона не під юрисдикцією Грецької візантійської католицької церкви. Священик, що базується в Атенах, архимандрит Атанасій Армаос, відвідує Каргезу кілька разів на рік, щоб відправляти богослужіння в грецькій церкві.[3]

Візантійські греко-католики

До відомих грецьких візантійських або східних католиків (яких також називають уніатами через сприяння об'єднання Церков) належать:

Екзархи

  • Джорджо Калавасі, з 1932 по 1957 рік
  • Гіакінтос Гад, з 1957 по 1975 рік
  • Анаргірос Прінтезіс, з 1975 по 2008 рік

Див. також

Посилання

Примітки

  1. https://web.archive.org/web/20161020094357/http://www.cnewa.org/source-images/roberson-eastcath-statistics/eastcatholic-stat16.pdf
  2. The Eastern Catholic Churches 2017 (PDF). CNEWA or Catholic Near East Welfare Association. Процитовано 25 лютого 2018.
  3. L'exception grecque. Corse-Matin (фр.). 23 квітня 2011. Процитовано 23 квітня 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.