Новоюліанський календар

Після введення григоріанського календаря в Українській народній республіці 1918 року, юліанський календар залишився тільки в Королівстві Румунія, Королівстві Сербів, Хорватів і Словенців та Королівстві Греції, в яких панівна Православна церква продовжувала чинити опір введенню нового календаря. Проте католицька частина населення цих країн вже давно відзначала всі свята за новим стилем, а православна — за старим. Такий різнобій приводив до непорозумінь, що змусив церкву і урядові органи зайнятися календарною реформою.

У травні 1923 року у Вселенському патріархаті відбувся собор православних східних церков, скликаний патріархом Мелетієм IV. На ньому було обговорено календарне питання і прийнято рішення про реформу. Щоб не приймати григоріанський календар, який «походить від католицького Папи», було вирішено запровадити календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем.

Його стаття, що з'явилася 1924 року в астрономічному віснику «Astronomische Nachrichten», називалася: «Кінець юліанського календаря і новий календар Східної Церкви»[1]. Календар назвали новоюліанським. Як і григоріанський, він побудований на основі юліанського календаря. У деякі роки, що за юліанським календарем мають бути високосними, 366-й день (29 лютого) не додається («пропускається»). У новоюліанському календарі «пропускається» 7 діб на 900 років, тоді як у григоріанському — 3 доби на 400 років. У період від 1 березня 1600 року до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігається з григоріанським.

Зараз новоюліанський календар використовують дев'ять з п'ятнадцяти помісних автокефальних Східних православних церков, зокрема Вселенський патріархат Константинополя, Александрійський патріархат, Антіохійський патріархат, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, Церква Кіпру, Церква Греції, Автокефальна православна церква Албанії та Православна церква Чеських земель і Словаччини. Також його використовують три з двадцяти трьох східно-католицьких церков, а саме Болгарська греко-католицька церква, Греко-візантійська католицька церква та Румунська греко-католицька церква.

У даний час Православна Церква України, Єрусалимський патріархат, Російська православна церква, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква для обчислення свят користуються юліанським календарем. При цьому скрізь, крім Православної церкви Фінляндії, дата Великодня обчислюється за юліанським календарем[2]. Крім того, одна Українська греко-католицька церква з східних католицьких церков використовує юліанський календар.

• 1923: Естонська апостольсько-православна церква
• 1923: Православна церква Фінляндії (Зараз використовує григоріанський календар)
• 10 (23) березня 1924: Вселенський патріархат Константинополя, Церква Кіпру та Церква Греції
• 1 (14) жовтня 1924: Румунська православна церква
• 1 (14) жовтня 1928: Александрійський патріархат та Антіохійський патріархат
• 12 квітня 1937: Автокефальна православна церква Албанії
• 7 (20) грудня 1968: Болгарська православна церква

Новоюліанський календар заснований на 900-річному циклі. Протягом цього періоду скасовуються 7 із 9 вікових високосів. За високосні приймаються ті вікові роки, при діленні порядкового номера яких на 900 у залишку залишається 200 або 600. Починаючи з 2000 року, такими будуть: сам 2000, 2400, 2900, 3300, 3800 і т. д.

Таким чином, рік вважається високосним, якщо:

• його номер без залишку ділиться на 4 і не ділиться на 100 або
• його номер ділиться на 900 із залишком 200 або 600.

Всього на 900 років припадає 682 простих і 218 високосних років (в юліанському 400-річному циклі є 300 простих і 100 високосних, в григоріанському — 303 простих і 97 високосних років).

Григоріанський рік: 365,2425 діб = 365 + 0,25 — 0,01 + 0,0025 = 365 + 1/4 — 1/100 + 1/400

Новоюліанський рік: 365,242222… діб = 365 + 0,25 — 0,01 + 0,002222… = 365 + 1/4 — 1/100 + 2/900

Середня тривалість року в новоюліанському календарі становить 365,242222 доби. Це більше тривалості тропічного року (365,2421988 доби) на 0,000023 доби. Різниця становить менше двох секунд. Розбіжність в одну добу набігає приблизно за 43 500 років. Однак, точність новоюліанського календаря вища, ніж григоріанського, лише якщо обчислювати тропічний рік у секундах атомного або ефемеридного часу. Проте період осьового обертання Землі поступово збільшується, і тривалість тропічного року, виміряна в сонячних добах (а не в секундах), скорочується. Ця величина протягом декількох тисячоліть коливається між 365,2423 і 365,2424; та, ймовірно, наступні кілька тисяч років буде поводити себе подібним чином[3].

За новоюліанським календарем помилка в одну добу порівняно з тропічним роком накопичується приблизно за 43 500 років. Для порівняння, така ж помилка в юліанському накопичується приблизно за 128 років, а в григоріанському — приблизно за 10 000 років.

Графа «століття» означає період часу з 1 березня останнього року попереднього століття по останній день лютого (28 або 29) останнього року зазначеного століття.

Інші три графи означають різницю (в днях) між новоюліанським і юліанським, григоріанським і юліанським, новоюліанським і григоріанським календарями, відповідно.

• Православний літургійний календар
• Загальноримський календар
• Католицький літургійний календар

• Григоріанський календар
• Юліанський календар
• Старокалендарники
• Новокалендарники
• Різдвяні суперечки
• Великодні суперечки
• Реформа дати Великодня

• Реформа календаря и пасхалии: история и современность (рос.)