Гржибовський Микола Гілярович

Народився 15 вересня 1913 року в селі Новопавлівці (нині Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим) в сім'ї потомственого садівника. З дитинства працював разом з батьком у садах і на розсаднику.

В 1941 році він пішов на фронт. Після закінчення радянсько-німецької війни, в 1946 році, сержант М. Г. Гржибовський повернувся до рідного радгоспу ім. В.Чкалова і зайнявся відновленням садівництва, очолив бригаду № 14. Закінчив вечірню школу, трирічні курси садівників і Білогірську школу садівників. Знання, досвід, організаторські здібності молодого фахівця вивели бригаду в одну з передових у Криму.

Розробив свою систему догляду за плодовими насадженнями з використанням залуження, застосування сидератів, індивідуальний підхід до обрізки дерев з урахуванням сортів, пізні вологозарядні поливи у грудні—січні та інші агротехнічні прийоми, що дозволило отримувати високі врожаї. У 1958 році бригада зібрала в Комсомольському саду, закладеному в довоєнний період, по 508 центнерів фруктів з гектара. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому в лютому 1958 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Одержання високих врожаїв фруктів стало нормою роботи бригади. Досвід роботи у 1966 році вивчали учасники виїзної сесії ВАСГНІЛ. За рішенням райкому партії та райвиконкому було засновано перехідний кубок М. Г. Гржибовського, який вручався садівничим бригадам, що добиваються найвищих врожаїв в районі.

Микола Гилярович брав активну участь у громадському житті району, області. Неодноразово обирався членом райкому, обкому партії, депутатом селищної, районної Рад. До 1989 року керував 14-ою бригадою.

Помер 5 травня 1998 року, похований у місті Сімферополі.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни II ступеня, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями СРСР і України, в тому числі медаллю «За відвагу».

В смт Поштове діє Музей історії радгоспу імені В. П. Чкалова, в якому одна з експозицій присвячена Миколі Гржибовському[1].

• Сайт Леоніда Грача