Григорович-Барський Дмитро Миколайович

Дмитро Микола́йович Григоро́вич-Ба́рський (1871 — 11 січня 1958, Чикаго) — російський адвокат, судовий і суспільний діяч. Довгий час мешкав у Києві і відзначився у суспільній діяльності у дореволюційний час та в УНР, пізніше займав позиції прихильника «єдиної та неділимої Росії».

Григорович-Барський Дмитро Миколайович
Народився 27 квітня (9 травня) 1871
Російська імперія
Помер 11 січня 1958(1958-01-11) (86 років)
Чикаго, США
Країна  Російська імперія
Діяльність адвокат, правник, громадський діяч
Alma mater Четверта київська гімназія і КНУ імені Тараса Шевченка
Партія Конституційно-демократична партія

Біографія

Брат Костянтин (р. 1870) — чиновник по особливим дорученням при київському губернаторі, член кадетської партії.

Закінчив Київську 4-у гімназію (1892) і юридичний факультет Університету Св. Володимира. Працював адвокатом у Києві. Отримав відомість як один з захисників у справі Бейлиса у 1913 році, коли вситупив «повіреним присяжним» від Товариства українских поступовців та згромадження українських громадських діячів «Рада». Його професійні якості адвоката відіграли вагому роль у виправданні Бейліса, за що адвокат був відзначений на синоді Київської общини та представлений до цінного подарунка — рідкісного видання Біблії в інкрустованому футлярі з червоного дерева[1].

З 1916 — голова вперше утвореної Ради присяжних повірених Київської окружної судової палати, старший голова Київської судової палати з 1917 року і до скасування більшовиками імперської судової системи. Гласний Київської міської думи. Член Верховної ради масонського Великого сходу народів Росії[2], кооптований у раду у 1912 році. У 1917 році став головою Всеукраїнської партії конституційних демократів. У 1922 році емігрував у Німеччину, у Берліні працював у російських видавництвах. Потім переїхав у Францию (1926) і вітдак у США (1939). З 1941 року жив у Чикаго.[3][4][5] У Франції і США був впливовою особою у середовищі російської еміграції. Був головою Об'єднання російських адвокатів у Парижу і товаришем голови Чиказького комітету Толстовського фонду.

Сім'я

Був одружений з Фридою Абрамівною Гінзбург (пом. 1962), яка працювала дитячим лікарем. Їхній син:

Донька Ірина відмовилася емігрувати разом із батьком та залишилася під більшовицькою владою. Її донька — Галина Севрук — відома українська художниця-шістдесятниця[1].

Примітки
  1. Мисюга, Богдан (2011). Галина Севрук. Львів-Київ: Смолоскип. с. 7.
  2. Глава 14. Великий Восток Народов России в 1912—1916 гг. Масоны и Департамент полиции
  3. Памятная записка о Киевской 4-й гимназии. — Киев, 1899. — С. 103.
  4. Глава 13. Переворот 1910 года в русском масонстве и образование Великого Востока народов России (1912 г.)
  5. Букинистический аукцион Антикварные книги, старинные карты, фотографии, плакаты 28.04.2012 - Страница 19 - ООО «Аукционный дом «Империя» Нумизматика и фалери …. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  6. Историк С. В. Волков. База данных «Участники Белого движения в России» на январь 2016. Буква Г.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.