Товариство українських поступовців
Товариство Українських Поступовців (ТУП) — таємна політична і громадська організація українців в Російській Імперії, конгломерат партій. Була заснована у 1908 році з ініціативи членів колишньої Української Демократично-Радикальної Партії для координації українського національного руху і його оборони від наступу російського уряду і російського націоналізму в добу реакції після розпуску Другої Державної Думи (червень 1907). Члени ТУПу під час Української революції посіли ключові пости в Центральній Раді Української Народної Республіки.
| Товариство українських поступовців | |
|---|---|
| Тип | таємна позапартійна політична і громадська організація |
| Засновано | 1908 |
| Розпущено | 1917 |
| Країна |
 Російська імперія |
Склад та ідеологія
До ТУП належали, крім демократ-радикалів, частина соціалістів-демократів і безпартійних. ТУП очолювала обирана на щорічних з'їздах рада, до якої входили Михайло Грушевський, Євген Чикаленко, Ілля Шраг, Сергій Єфремов, Петро Стебницький, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, Никифір Григоріїв, Федір Матушевський, Дмитро Дорошенко, В'ячеслав Прокопович, Андрій В'язлов, Федір Штейнґель, Михайло Тишкевич, Людмила Старицька-Черняхівська, Григорій Голоскевич та ін.
Осередком створення ТУП був Український клуб. У Києві перебувала Централя ТУП та кілька її філій — «громад». Централя координувала працю «громад ТУП» в Україні, а також у Петербурзі (2 громади) і Москві. ТУП мало за головну мету обороняти здобуті надбання українства і домагатися нових. Як мінімальну програму поставлено українізацію народного шкільництва, навчання української мови, літератури й історії в середній і вищих школах України, допущення української мови в громадських установах, суді й церкві.
Політичною платформою ТУП була вимога автономії України та визнання принципів конституційного парламентаризму. ТУП до 1917 керувало власне всім українським рухом на Наддніпрянщині; серед інших координувало працю «Просвіт», різних культурно-освітніх клубів, тісно співпрацювало з Українським Науковим Товариством у Києві; йому належала Українська книгарня в Києві (колишнє видавництво «Киевская Старина»). Неофіційними органами ТУП були в Києві щоденник «Рада» й журнал «Украинская Жизнь» у Москві.
ТУП (зокрема його громади в Петербурзі) підтримувало добрі взаємини з опозицією в III і IV Думах, особливо з лідерами Конституційно-Демократичної Партії (П. Мілюковим, Н. Некрасовим) та групою автономістів-федералістів (В. Обнінським), які визнавали за українцями право на національно-культурний розвиток, а також з російськими вченими О. Шахматовим, Ф. Коршем та С. Мельґуновим.
Мета цієї партії була у автономізації України, але до повної самостійності вони не закликали.
У вересні 1914 ТУП зайняло нейтральну позицію щодо війни та воюючих сторін (одночасно негативно оцінюючи проросійську декларацію «Украинской Жизни»), у листопаді 1914 поставилося з застереженням до діяльності Союзу Визволення України. У кінці 1914 серед членів ТУП почалися арешти (насамперед заарештовано М. Грушевського). У грудні 1916 ТУП видало декларацію «Наша позиція», яка висловлювалася «за демократичну автономію України, гарантовану також федерацією рівноправних народів»; у січні 1917 позитивно відгукнулося на мирові заходи президента США В. Вільсона, висловлюючи «волю українського народу до самостійного розвитку».
Після лютневої (березневої) революції ТУП скликало 17 березня 1917 у Києві нараду представників українських організацій і партій, на якій засновано Українську Центральну Раду. Останній з'їзд ТУП у Києві 7 квітня 1917 ухвалив змагатися легальними шляхами за здійснення автономії України й ТУП перейменувалося на Союз Українських Автономістів-Федералістів, який у червні 1917 перетворено на Українську Партію Соціалістів-Федералістів.
Література
- Бойко О. Д. Товариство українських поступовців // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 112. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Дорошенко В. Українство в Росії. Відень 1917; Дорошенко Д. Історія України 1917 — 23, т. І, Ужгород 1932 (2 вид. Нью-Йорк 1954).
- Павко А. І. Політичні партії, організації в Україні: наприкінці XIX- початок XX століття.-К., 1999. — С. 211—214.
- Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX — початку XX століття.- К.: Смолоскип,1996. — С. 75-77.
- Заява ТУП до IV Державної Думи (1912 р.) // Українські політичні партії кінця XIX — початку XX ст.: програмові і довід.матеріали /Упоряд. В. Ф. Шевченко та ін.- К.: Консалтинг, Фенікс,1993. — С. 101—102.
Посилання
- Товариство українських поступовців // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1908-1909. — 1000 екз.
- Товариство українських поступовців // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.