Григорій Карпович

Кар'єру розпочав при гетьманстві Дем'яна Многогрішного. Тоді Григорій Карпович зайняв відповідальний уряд — очолив Батуринську сотню в гетьманській столиці.

У 1677 гетьман Іван Самойлович поставив його полковником у Чигирині як «свого батуринського чоловіка». У липні 1680 згадується вже як стародубський полковник, а в 1682 на з'їзді старшини в Батурині було вказано

оставити полковничество киевское Костянтину Солонине, а на его місто перевели есмы из Стародуба бывшего полковника Григорья Карпова.

Після скинення Івана Самойловича аналогічна ситуація знову повторилася. Карпович замінив Костянтина Солонину, але сам лише тимчасово побув на київському полковницькому уряді у 1689—1690 роках перед призначенням сюди К. Мокієвського. Причина його зміщення невідома. Можливо, полковник захворів або, швидше за все, Іван Мазепа його вимушено відправив у відставку, імітуючи перед Москвою розслідування у справі Соломона та Петрика. Хоч би як там було, старшина та його родина залишилась під надійним патронатом Батурина.

Універсалом від 28 вересня 1693 гетьман «бывшого полковника киевского з певных и слушных респектов» узяв «под оборону нашу рейментарскую». Іншими ж універсалами, від 14 жовтня 1691 та 22 серпня 1702, за ним затверджені набуті володіння.

Подальша співпраця гетьмана з Григорієм Капровичем показувала, що останній як значний військовий товариш виконував різноманітні доручення Івана Мазепи. Так, у жовтні 1699 його делегували з Батурина як гетьманського представника на вибори київського війта. Він як посланець гетьмана брав участь у розмежуванні кордону з Османською імперією у 1705.

1708 гетьман призначив сина Григорія Карповича Федора київським полковником.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники